Скасування наказу про проведення податкової перевірки

07 лютого 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 813/2716/17, адміністративне провадження №К/9901/28565/18 (ЄДРСРУ № 79671346#) досліджував питання визнання протиправним наказу про проведення податкової перевірки з підстав його необґрунтованості.

В даній справі платник податків відмовився надавати письмові пояснення та їх документальні підтвердження за запит контролюючого органу з підстав не дотримання вимог щодо оформлення такого запиту (п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України)…на що отримав наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак звернувся до суду та визнав спірний наказ протиправним з підстав його необґрунтованості.

Податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п.п.61.1 ПК України). Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;  перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. (ст. 62 ПК України).

Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, …, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, зокрема інформація: про об'єкти оподаткування, що надаються та/або реєструються такими органами; про результати здійснення державного контролю за господарською діяльністю платника податків; що міститься у звітних документах (крім персоніфікованої статистичної інформації), які подаються платником податків органам виконавчої влади та/або органам місцевого самоврядування; про дозволи, ліцензії, патенти, свідоцтва на право провадження окремих видів діяльності; про експортні та імпортні операції платників податків; від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку (ст.72 ПК України).

Тобто, відомості,  які містяться в податкових деклараціях є джерелом податкової інформації для здійснення відповідних заходів податкового контролю в розумінні п.п.78.1.1 ПК України. П.п.73.3 ст. 73 ПК України визначає, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

Отже, підставою для прийняття наказу є виявлені факти які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, якщо  наданими поясненнями та документальними підтвердженнями не усунуто сумніви.

Зазначена позиція відповідає  правовій позиції Верховного Суду України, висловленій в постановах від 27.01.2015 та від 16.02.2016, але необхідно зазначити, що п.п.78.1.1 ПК України на час виникнення правовідносин у даній справі викладений з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 N 909-VIII, яка діє з 01.01.2016.

Аналізуючи зміст спірного наказу вбачається, що контролюючий орган обмежився лише загальними посиланнями на норми права, при цьому, в якості правових підстав для надіслання запиту контролюючий орган визначив такі підстави як: результати аналізу показників, що містяться у податковій декларації з ПДВ, поданій платником податків за відповідний період; результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до ст.ст.72-74 Податкового кодексу України. Водночас конкретної інформації, яка це підтверджує, контролюючий орган не зазначив.

Вимога про надання відповідної інформації має визначати у запиті саме фактичні дані підстави, тобто наявність конкретних обставин, а не посилання на відповідні норми Податкового кодексу України. У разі наявності обставин для подання інформаційного запиту, що передбачені підп.1 та підп.3 абз.3 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, податковим органом має бути вказано в такому запиті, які саме факти, що свідчать про порушення платником податків законодавства, виявлено податковим органом. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не в змозі надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дослідивши доводи позивача і податкового органу правильно прийшли до висновку, що задля проведення перевірки необхідно зазначити факти, що свідчать  про порушення податкового законодавства та відомості, які є джерелом інформації.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що спірний наказ не містить зазначення будь-якої податкової інформації, що свідчила б про можливі порушення з боку платника податків вимог валютного, податкового та іншого не врегульованого Податковим кодексом України законодавства, натомість контролюючий орган обмежився лише загальними посиланнями на норми права, а отже, податковим органом недотримано обов'язкових умов для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, що й дає підстави суду для висновку про необґрунтованість прийнятого наказу та наявність підстав для його скасування.