Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
20.08.2018 09:46

Недопуск контролюючого органу до перевірки – чи завжди арешт майна?

Адвокат (судовий захист), магістр права

Недопуск контролюючого органу до перевірки та оскарження в судовому порядку наказу про її проведення

Недопуск контролюючого органу до перевірки – чи завжди арешт майна?
nalogovaja_proverka.png

В продовження теми: «Підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків» в якій розглядалось питання підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків заявленому  поза межами 96-годинного строку, окрему увагу заслуговує Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року по справі № 804/1453/17, адміністративне провадження № К/9901/37983/18 (ЄДРСРУ № 75906603) суть якої полягає в тому, що у зв'язку з недопуском до проведення перевірки підрозділом органу податкового контролю, якому було доручено її проведення, згідно з Порядком застосування адміністративного арешту платника податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 568, подано звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Необхідно нагадати, що нещодавно, а саме 13 березня 2018 року в рамках справи № 804/1113/16, адміністративне провадження №К/9901/19326/18 (ЄДРСРУ № 72745230) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відступаючи від встановленої судової практики вказав, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Повертаючись до основної теми, необхідно зауважити, що з метою підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ, застосованого рішенням контролюючого органу, останній звернувся до суду.

Між тим, суд вказав, що за визначенням пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

ВАЖЛИВО: Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст.94 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України).

Пунктом 2 частини 1 статті 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів, зокрема, щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У випадку виявлення наявності спору про право після відкриття провадження у справі за відповідним поданням, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням контролюючого органу, що було підставою виникнення обставин для внесення відповідного подання.

ВАЖЛИВО: При цьому КАС України не містить переліку будь-яких критеріїв такої незгоди як підстави для висновку про існування спору про право, а отже у кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору.

Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об'єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Оскарження відповідачем наказу про проведення документальної перевірки є способом захисту, спрямованим на відновлення порушеного права, зумовленого наслідками такого контрольного заходу.

У спірній ситуації звернення до суду з поданням щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту витікає з правовідносин, які виникли у зв'язку з недопуском до проведення перевірки на підставі вищезазначеного наказу.

Відтак, незгода платника із проведенням перевірки (оскарження в судовому порядку наказу про проведення документальної перевірки) підтверджує існування спору про право в цих правовідносинах.

Враховуючи викладене, оскільки суди під час розгляду справи встановили обставини щодо існування спору про право, що, в свою чергу, виключає наявність підстав для здійснення провадження у цій справі за поданням контролюючого органу в порядку, встановленому статтею 183-3 КАС України, касаційний суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, про наявність підстав для закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства.

ВИСНОВОК: Підсумовуючи зазначене вище вбачається, що наслідки недопуску до перевірки контролюючого органу можуть бути колосальними, оскільки прийняти «правильне» рішення в такій екстремальній ситуації (навіть досвідченому юристу) дуже складно, оскільки наслідки…

…разом з тим, при правильному підході та відповідному процесуальному терміні - оскарження дій/рішень податкового органу зводить на нівець всі його спроби застосувати адміністративний арешт майна платника податку та зупинити роботу підприємства.

А отже, рішення платника податків про недопуск на перевірку контролюючого органу по-перше: повинно бути зважене та обґрунтоване і по-друге: своєчасно, тобто в межах процесуальних термінів, оскаржене в судовому порядку.

 

 

 

Теги: адміністративний арешт, арешт майна платника податків, визнання арешту обґрунтованим, поза межами 96-годинного строку, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту, судова практика, Адвокат Морозов

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи