Реалізація, як спосіб управління АРМА арештованим майном: За чи Проти

Тенденції реформування АРМА

Нагадаємо, що відповідно до Закону України «Про АРМА» управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими, здійснюється двома способами – шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління за договором.

Найбільш резонансним є повноваження АРМА з реалізації арештованого майна до моменту набрання вироком або іншим рішенням суду про конфіскацію майна законної сили.

Чому законодавець наділив АРМА таким повноваженням? Що змінює проект Закону № 5141, прийнятий у першому читанні Верховною Радою України 30 червня 2021р.? Які наслідки блокування функції АРМА з реалізації активів до вироку або іншого рішення суду про конфіскацію майна?

Створення агентства з повернення активів пов’язано з активною компанією протидії корупції в Україні. Крім того, існувала необхідність збереження економічної вартості речових доказів, арештованого майна, яке було вилучене правоохоронними органами. Тому, 10 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про АРМА», який визначає організаційні засади управління АРМА арештованим та конфіскованим майном, сума або вартість якого дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року. З 2020 року планувалось поширити повноважень АРМА на активи, вартість яких менша як 200 розмірів мінімальної заробітної плати, а також на ті, що підлягають стягненню за цивільними позовами фізичних та юридичних осіб, та на забезпечення зберігання речових доказів у кримінальних провадженнях (п. 4 Прикінцевих положень вказаного Закону).

Приймаючи Закон, Верховна Рада України врахувала положення Директиви ЄС від 03 квітня 2014 року 2014/42/EU про арешт і конфіскацію предметів злочинної діяльності та доходів від неї в ЄС, які встановлювали для країн-членів зобов’язання забезпечити вжиття заходів з ефективного розпорядження арештованими активами шляхом реалізації таких активів, та наділила АРМА повноваженням з продажу активів до вироку чи іншого рішення суду про конфіскацію з подальшим розміщенням вторгованих грошових коштів на депозитних рахунках АРМА. Тобто, на законодавчому рівні отримав закріплення дієвий механізм збереження саме економічної вартості майна.

Останнім часом дедалі більша кількість держав запроваджує практику продажу рухомого і нерухомого майна до винесення остаточного рішення суду. Якщо раніше такі заходи застосовувались до товарів, що швидко псуються та втрачають свою вартість, то на сьогодні, у зв’язку зі зростанням витрат на зберігання/утримання майна впродовж тривалого часу, трапляється дедалі більше випадків продажу арештованого майна до остаточного рішення суду.

Таким чином, імплементація норм Директиви ЄС № 42 в Законі України «Про АРМА», врахування найкращих світових практик та закріплення на рівні національного законодавства такого способу управління арештованим майном, як реалізація до вироку чи іншого рішення суду про конфіскацію, означає для українського народу:

-    зменшення ризиків знецінення та втрати арештованого майна;

-    можливість повернення на користь держави доходів, отриманих злочинним шляхом, у разі завершення розгляду кримінального провадження конфіскацією чи спеціальною конфіскацією;

-    виконання міжнародних домовленостей України;

-    поповнення державного бюджету.

30 червня 2021р. Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект закону № 5141 про внесення змін до Закону України «Про АРМА», який передбачає:

-   повноваження АРМА з управління активами на суму або вартістю сукупно понад 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного року;

-  реалізацію активів лише після винесення вироку, що набрав законної сили, окрім щодо майна, яке швидко псується та/або відносно якого власник надав письмову згоду на його реалізацію.

З вище викладеного вбачається, що Верховна Рада України змінює напрям державної політики у сфері управління арештованими активами.

Згідно з пояснювальною запискою до вказаного законопроекту, його мета - збільшення надходжень до державного бюджету від реалізації активів, які перебувають в управлінні Національного агентства.

Звісно, правові та економічні наслідки прийняття того чи іншого закону іноді важко спрогнозувати, однак ми не позбавлені можливості, навіть зобов’язані, поміркувати над перспективою досягнення окресленого ним ефекту.

З цією метою, пропоную розглянути дію законопроекту № 5141 на реальних прикладах.

Так, в управління АРМА в межах кримінального провадження щодо незаконного привласнення майна у 2020 році передано нерухоме майно - свинарники у Сумській області. Цей актив розташований у віддаленій місцевості та перебуває у занедбаному стані. АРМА виставляла його на конкурс з пошуку управителя тричі, але цей актив так і не знайшов свого управителя. Законного власника цього активу слідством не встановлено.

Нещодавно в управління АРМА передано Ямпільський орендний молокозавод. Оглядом цього активу (скоріше того, що від нього лишилося) встановлено низьку інвестиційну привабливість, бо навряд чи потенційному інвестору буде цікава купа іржавого металолому. Така сама ситуація і з Сумським м’ясокомбінатом, який вже більше року тому передано в управління АРМА.

Щодо права, яке залишено АРМА - права на реалізацію майна, яке швидко псується.

Наразі, чинним законодавством України до переліку майна, що швидко псується, відноситься майно, у вигляді товарів або продукції, до закінчення строку придатності якого залишилося менше шести місяців.

Нещодавно до реалізації на електронних торгах АРМА виставлено: лісоматеріали, тюки з текстильними виробами, бурштин, ячмінь, пшеницю, партію рису.

Що робити з таким майном, яким чином їм управляти? Адже воно явно не відноситься до такого, яке швидку псується, а функції збереження майна АРМА не має.

Поки ці активи чекатимуть на кінцеве рішення суду, від їх передачі в управління АРМА нуль позитивного ефекту власнику, бізнесу, державі.

Отже, такий спосіб управління активами, як реалізація дозволяє ефективно зберегти економічну вартість певних активів під час кримінального провадження, що іноді триває декілька років.

Підсумовуючи викладене, можна констатувати, що позбавлення АРМА функції з реалізації арештованих активів до вироку чи іншого рішення суду про конфіскацію, ніяким чином не сприятиме досягненню мети, яка означена законопроектом № 5141, а тільки поглибить існуючі проблеми. Якщо ж реформувати сферу управління арештованими активами, то з урахуванням міжнародної практики, практики застосування національного законодавства та пропозицій державного органу, який безпосередньо здійснює функції з виявлення, розшук та/або управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.