Формулювання «за кожен день прострочення» здається універсальним рішенням для забезпечення виконання зобов’язань, але воно має свої підводні камені.
Формулюванням «за кожен день прострочення» в контексті Постанови ВП ВС від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 (провадження № 12-79гс23) власно у мене, як практикуючого адвоката, викликає двояке почуття. З одного боку, начебто все логічно: якщо не виконав зобов’язання, плати. З іншого боку, в законодавстві України закладено тонкий механізм регулювання строків нарахування штрафних санкцій, який часто неправильно тлумачать навіть мої колеги.
Забігаючи наперед, скажу: багато хто з моїх клієнтів потрапляв у ситуації, коли штрафні санкції нараховувалися за період, який, згідно із законодавством, не підлягає включенню до розрахунків. Давайте розберемося, чому так відбувається і які наслідки це має.
Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України обмежує строк нарахування штрафних санкцій, таких як пеня, шістьма місяцями з дня, коли зобов’язання мало бути виконане. Звучить просто, але як тільки в тексті договору з’являються слова «за кожен день прострочення», ситуація стає заплутаною.
На перший погляд, формулювання «за кожен день» дає підставу вважати, що штраф може нараховуватися безстроково — аж до моменту виконання зобов’язання. Проте судова практика каже інше. Велика Палата Верховного Суду неодноразово підкреслювала, що така формула не є альтернативою встановленому законом строку нарахування пені. Це всього лише спосіб її обчислення.
Чому важливі нюанси формулювань у договорі?
Умови договору — це точка відліку. Якщо сторони не домовилися про інше, діють положення законодавства. Наприклад, якщо в договорі прямо зазначено, що пеня нараховується «до повного виконання зобов’язання» чи «до погашення боргу», штрафні санкції можуть виходити за межі шестимісячного строку. Інакше — тільки шість місяців, не більше.
Практичний приклад: Уявімо, що компанія укладає договір поставки, за яким покупець прострочив оплату на 10 місяців. Договір містить формулу «за кожен день прострочення», але не передбачає спеціального строку нарахування пені. У такому разі пеня обмежується лише першими шістьма місяцями прострочення, а подальше нарахування буде визнано незаконним.
Що каже судова практика?
Кілька років тому я представляв інтереси постачальника у справі про стягнення пені за прострочення виконання договору. Контрагент спробував використати формулювання «за кожен день прострочення», аби обґрунтувати нарахування пені за 18 місяців. Ми довели в суді, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, максимальний строк — шість місяців, бо інші строки не були передбачені договором. Суд визнав, що пеня за решту періоду була неправомірною.
Такі кейси підтверджують, наскільки важливими є чіткість і продуманість договірних умов.
Як це працює за кордоном?
1. Німеччина: У Німеччині штрафні санкції регулюються договірними умовами, але їхній обсяг не може бути надмірним. Суд може зменшити суму, якщо вона явно непропорційна. Наприклад, у випадку безстрокового нарахування пені німецький суд визнає таку умову недійсною через порушення принципу добросовісності.
2. Франція: Французьке законодавство також дозволяє стягнення пені, але за умови, що вона прописана у договорі. Якщо ж строки чи обсяг пені не встановлені, суд враховує загальні принципи справедливості. Тут ідея «за кожен день прострочення» має свої межі: суди часто відхиляють надмірні вимоги.
3. США: У Сполучених Штатах діє концепція «reasonable damages» (розумні збитки). Якщо штраф за прострочення виходить за межі розумного, суд може його скоригувати. Цікаво, що формули, схожі на «за кожен день прострочення», майже не використовуються. Натомість сторони обговорюють фіксовані суми за прострочення.
Чому це важливо для бізнесу?
Неправильні формулювання у договорі можуть призвести до значних втрат. Наприклад, перевищення строку нарахування пені може обернутися для компанії судовими витратами і, зрештою, втратою частини штрафних санкцій. А для кредиторів це — втрата можливості стягнути реальну суму через погану юридичну підготовку.
Ретельно прописаний договір — це як міцний фундамент "будинку". Без нього навіть найкращі умови можуть розсипатися.
Як уникнути ризиків?
Завжди перевіряйте текст договору. Формулювання на кшталт «до повного виконання зобов’язання» можуть стати вирішальними.
Розглядайте можливість залучення юристів. Юридична експертиза договору зменшує ризики.
Ознайомлюйтесь із судовою практикою. Це допоможе передбачити можливі сценарії розвитку спору.
Формулювання «за кожен день прострочення» здається універсальним рішенням для забезпечення виконання зобов’язань, але воно має свої підводні камені. Українська судова практика чітко вказує на шість місяців як максимальний строк для нарахування пені, якщо інше не передбачено договором.
Юридична грамотність у цьому питанні захищає інтереси обох сторін договору. А це — ключ до успішного бізнесу.
