Запобіжний захід в умовах воєнного стану

Кримінальне процесуальне законодавство також зазнало відповідних змін, які дозволили забезпечити виконання правоохоронної функції навіть в умовах війни.

Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України викликало необхідність екстреного вжиття серйозних заходів в усіх сферах життєдіяльності держави буквально спрямованих на порятунок та забезпечення підтримання роботи її основних інститутів.

Кримінальне процесуальне законодавство також зазнало відповідних змін, які дозволили забезпечити виконання правоохоронної функції навіть в умовах війни.

В першу чергу законодавець вирішив надати можливість особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів та перебувають у зв’язку із цим під вартою, звернутись до прокурора із заявою про скасування такого запобіжного заходу для подальшого призову на військову службу.

З цією метою, згідно із Законом №2125-ІХ від 15.03.2022 до КПК внесено доповнення у вигляді статті 616, яка регламентує порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.

Слід зауважити, що вказаним правом наділено осіб з числа підозрюваних та обвинувачених, які тримаються під вартою, крім тих, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також злочинів, передбачених статтями 115, 146-147, 152-156, 186, 187, 189, 255, 255^-1, 257, 258-262, 305-321, 330, 335-337, 401-414, 426-433, 436, 437-442 Кримінального кодексу України.

Тобто, особи, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні найбільш небезпечної категорії злочинів (державна зрада, умисні вбивства, статеві злочини, грабежі, розбої, вимагання, незаконний обіг наркотиків тощо) під дію зазначеної норми не підпадають та до лав ЗСУ не залучаються.    

Натомість ті особи, які мають бажання прийняти участь у збройній відсічі, за вищевказаними критеріями не мають обмежень та є придатними до несення військової служби в умовах воєнного стану, можуть звернутись до прокурора з відповідним клопотанням.

Прокурор, в свою чергу, оцінивши наявність або відсутність певних ризиків, має право звернутись до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Клопотання в тому числі має містити обґрунтування відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а також ризику ухилення такої особи від проходження військової служби у разі скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, таким чином прокурор певною мірою бере на себе частину відповідальності у разі, якщо звільнена з-під варти особа буде переховуватись, вчинить інші кримінальні правопорушення, перешкоджатиме досудовому розслідуванню чи судовому розгляду своєї справи або якщо взагалі вирішить ухилятись від проходження військової служби.

Подане прокурором клопотання розглядається слідчим суддею або судом невідкладно та, за наявності достатніх підстав, задовольняється шляхом скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для подальшого проходження підозрюваним, обвинуваченим військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше 48 годин з моменту оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації.

В іншому випадку, а також у разі відмові такій особі у проходженні військової служби, ТЦК та СП невідкладно, але не пізніше 24 годин інформує про такі обставини прокурора, який упродовж 24 годин подає клопотання про обрання такій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Аналогічний алгоритм прийняття рішення про скасування запобіжного заходу передбачено до осіб, до яких застосовано інші запобіжні заходи.

Окремо слід вказати на запроваджений інструмент, який наразі достатньо активно використовується у резонансних кримінальних провадженнях – зміна запобіжного заходу у вигляді застави на особисте зобов’язання, якщо відповідне клопотання обґрунтовується бажанням використати кошти, передані в заставу (в повному обсязі або частково), для внесення на спеціальні рахунки Національного банку України для цілей оборони України.

Зокрема, в останньому звіті керівника НАБУ фігурувала цифра близько 2 млрд грн, перерахованих на потреби ЗСУ за вищевказаним способом.

Крім того, зі зрозумілих об’єктивних причин, пов’язаних зі збереженням життя та здоров’я, у місцях ведення активних бойових дій за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого слідчий суддя, суд має право розглянути питання про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

Окремою підставою для скасування запобіжного заходу статтею 201-1 КПК визначено прийняття уповноваженим органом рішення про передачу підозрюваного, обвинуваченого для обміну як військовополоненого, що відбувається виключно за згодою цієї особи.

В такому випадку прокурор має право звернутись до слідчого судді з відповідним клопотанням, у разі задоволення якого звільнена особа передається під нагляд уповноваженому органу для організації та проведення її обміну.

Особливості призначення запобіжного заходу в умовах воєнного стану

Перш за все потрібно відмітити, що під час воєнного стану за злочини проти основ національної безпеки, терористичну діяльність, створення незаконних воєнізованих формувань, воєнні злочини, при наявності підстав у вигляді відповідних ризиків, не передбачено іншого запобіжного заходу окрім тримання під вартою, про що свідчить ч. 6 ст. 176 КПК.

Аналогічний підхід до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України.

З початком повномасштабних бойових дій, у місцях їх активного проведення відбулись зрозумілі проблеми із забезпеченням судового контролю у кримінальному провадженні та з повноцінною реалізацією повноважень судами у справах, які вже перебували на стадії судового розгляду.

З метою утримання ситуації під контролем, законодавець вжив ряд заходів, в тому числі привів у відповідність до умов, які склались, статтю 615 КПК, що регламентує особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану.

Особливу увагу було приділено порядку призначення запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою в тих регіонах держави, де відсутня об’єктивна можливість належної реалізації своїх повноважень слідчими суддями та судами.

Так, у разі затримання особи в порядку статті 208 КПК, питання про обрання їй запобіжного заходу за відсутності можливості безпосереднього доставлення до слідчого судді або суду, вирішується із використанням доступних засобів відеозв’язку. Якщо і такої можливості немає, то затримана особа негайно звільняється.

Крім того, до набрання чинності Законом України №2462-ІХ (до 25.08.2022) повноваженнями щодо застосування або зміни запобіжного заходу у разі відсутності об’єктивної можливості слідчим суддею виконувати повноваження, наділявся керівник відповідного органу прокуратури.

Наразі повноваження керівників органів прокуратури суттєво скорочено, такі рішення вони більше не мають права приймати, однак наділені повноваженнями продовжувати строк дії ухвали про тримання під вартою до одного місяця за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором з подальшим повідомленням прокурора вищого рівня та суду та наданням копій відповідних документів не пізніше 10 днів з дня повідомлення.

У разі неможливості проведення підготовчого судового засідання обраний слідчим суддею, керівником органу прокуратури під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання у підготовчому судовому засіданні, але не більше ніж на два місяці.

У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку запобіжного заходу в установленому КПК порядку, він вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.

Також не можна обійти увагою ті норми, якими доповнено КПК з метою запровадження механізму співпраці компетентних органів України з Міжнародним кримінальним судом.

Так, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою також застосовується до особи, стосовно якої надійшло прохання МКС про тимчасовий арешт або про арешт і передачу.

Очевидно, що в умовах вчинення воєнних злочинів під час війни проти України, співробітництво з Міжнародним кримінальним судом є надзвичайно актуальним.