"Справедлива" сатисфакція від Уряду та рішення ЄСПЛ у справі Бурмич

  

           Із виступу Уповноважен ого у справах Європейського суду з прав людини Іван а Ліщин и: «За результатам тривалих дискусій Уряд пропонує зміни до Закону про гарантії (Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»), щоб передбачити відшкодування за тривале невиконання у розмірі 10 відсотків від присудженої суми, але не більше 1 мінімальної заробітної плати, остання дорівнює 3723 грн, що становить приблизно 111 євро. Таке відшкодування покращило б ситуацію тих чиї позовні вимоги становлять менше ніж 37000 гривень, тобто осіб з позовними вимогами щодо соціальних виплат, та не дозволить несправедливого збагачення щодо осіб які подавали господарські позови».   

  

Отже держава роками не виконує судові рішення, але Уряд турбує як запобігти несправедливому збагаченню заявників. Дійсно, що при відшкодуванні у розмірі не більше 1 мінімальної заробітної плати немає мови про збагачення, але також не може бути мови про справедливу сатисфакцію за невиконання судового рішення протягом років.   

  

Пропозиції Уряду щодо розміру відшкодування за тривале невиконання суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Наприклад, Європейський суд з прав людини в пункті 29 рішення у справі «Максиміха проти України» (заява № 43483/02) від 14 грудня 2006 р. зазначив: 

  

«29. Суд нагадує, що рішення від 27 лютого 1997 року залишається невиконаним, та зазначає, що заявник надав детальні розрахунки втрат, спричинених інфляцією, а також документи, що їх підтверджують. Беручи до уваги обставини справи та прецедентну практику Суду, Суд вважає, що як компенсацію матеріальної шкоди Уряд має сплатити заявнику кошти, присуджені судом, та додатково суму в розмірі 36530 ЄВРО як відшкодування втрат у зв'язку з інфляцією (див. "Рейнбах проти Росії", N 23405/03, пп. 34 - 35, від 29 вересня 2005 року; "Романченко проти України", N 5596/03, п. 30, від 22 листопада 2005 року, та "Левін проти Росії", N 33264/02, пп. 31 - 34, від 2 лютого 2006 року)».  

  

Отже Європейський суд з прав людини вважає, що компенсацією матеріальної шкоди за тривале невиконання є відшкодування втрат у зв’язку з інфляцією.

 

У 2014 р. інфляція в Україні становила 24,9%, 2015 р. – 43,3 %, 2016 р. – 13,9%, 2017 р. - 14,4%. 

  

Таким чином компенсація, яка запропонована Урядом, явно не відшкодує заявникам інфляційні втрати у зв’язку з невиконання рішень судів, а тому не є справедливою сатисфакцією. Державі може бути економічно вигідно не виконувати або затримувати виконання рішення судів про стягнення грошових коштів з державного бюджету або з державних органів \ підприємств, оскільки внаслідок інфляції сума стягнення з бюджету на користь заявників фактично зменшується.