Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
20.11.2022 11:29

Ми не родина, "геть із дому" чи "все моє – ти ніхто"!

Правник, юрист

Сьогоднішня стаття спробує допомогти зрозуміти просту, але важливі істину «Не все, що хоче один, має бути так».

Війна розкидала на тисячі кілометрів та змусила плакати один за одним не одного чоловіка та жінку, коли кожен був змушений рятувати свою сім’ю і у максимально стислий термін вивозити за кордон. Родини, стримуючи емоції, чекають на довгоочікувану зустріч у переможній Україні.

Здавалось, так має бути і всі родини  чекають возз’єднання один з одним. Але є такі випадки, і їх чимало, коли партнери не витримують випробування розлукою і їхні стосунки тріскаються як «порцеляновий посуд». Так, саме з’являється тріщина у міцних родинних зв’язках. Як це не боляче розуміти, але родина приймає рішення розлучитися і залишити один одного. Частина це робить мирним шляхом, а частина через сварки та судові тяганини.

Уявімо звичайну українську сім’ю, яка багато років розбудовувала свій побут і робила все, щоб рухоме і нерухоме майно було в ідеальному стані, що буде радувати око. Всі вкладалися порівну і ніхто не рахував кошти.

Де не візьмись з’являється тріщина і родина починає поділ майна.

Як показує практика, у кого є влада і гроші, той все забирає собі. А у кого є тільки правда і совість - має захищати свої права в суді.

Телефонує один із членів родини іншому і говорить: ти мені не треба! Я з тобою розлучаюсь. Все в будинку моє, бо я такий файний, багатий, і у мене чимало зв’язків.

На тій стороні телефонної розмови німа пауза і просте, але розгублене: «А як же я, діти? Я тебе кохаю і хочу бути з тобою». Саме таке чують сьогодні не одна жінка або чоловік.

Сьогоднішня стаття спробує допомогти зрозуміти просту, але важливі істину «Не все, що хоче один, має бути так». Потрібно акцентувати увагу на важливих нормативно-правових актах і показати, що не все так погано. Кожен має захищати свої права і у судовому порядку доводити, що все майно є спільним.

Зараз ми приводимо до прикладу одну конкретну родину, де сім’я проживала в будинку чоловіка. Будинок чоловік отримав по спадщині як стареньку, розвалену хатку. Всі члени родини прописані в цьому будинку. Родина у нього майже двадцять років проживала душа в душу. Після вселення активно почала розбудовуватись власність і всі спільно зароблені гроші вкладались у це майно. Будувалися гаражі, погрібники та багато інших господарських будівель. Але тут чоловік раптом вирішив розлучитись і все, що так довго будувалося і обживалося, забрати собі. Колишню дружину з дитиною виставив на вулицю. Не обґрунтовуючи свій вчинок, просто так захотів.

Дружина в паніці. Кожного дня істерики і біль. Немає куди йти і грошей немає на професійну юридичну допомогу. Але добре, що є правники, які готові надавати юридичну допомогу на безоплатній основі (волонтерити). На мою думку таких ситуацій в родинах чимало і кожен може опинитись в такому становищі.

Варто на цьому етапі перейти до правової позиції і чітко констатувати, що говорить українське законодавство. Наголошую, що в Україні діє ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА. Забаганки одного з подружжя не мають брати верх над здоровим глуздом.

Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною третьою статті 9 ЖК Української РСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно із частиною першої статті 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до статті 157 ЖК Української РСР, членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співмірною із переслідуваною законною метою. Житло має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, особливої ваги надається процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Права членів сім`ї власника житла також підлягають захисту, і позбавленню  права на житло не лише має ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.

Законність виселення, яке по факту є втручанням у право на житло та право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До членів сім`ї наймача належать: чоловік наймачки, їх дитина і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім’ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї, як зазначено у частині другій статті 64 ЖК УРСР.

Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Результат аналізу наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім`ї.

Статтею 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав, чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто, будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Відповідно до статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Подібна ситуація зустрічається у рішеннях Великої Палати Верховного Суду, справи № 214/3899/17, провадження № 61-872св19 від 20 січня 2021 року, а також схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження 14-64цс20).
Також ВП ВС у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі N° 753/12729/15 вже висловлювала свою позицію щодо правового висновку Верховного Суду України про застосування норм права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 22 червня 2016 року у справі N° 6-197цс16, аналогічним якому є висновок у постанові від 21 жовтня 2015 року у справі N° 6-1484цс15. Правові висновки чітко вказують, що новий власник має самостійно оцінювати ризики та уважно ставитися до всіх цих питань.

Дуже часто родини, коли ділять майно, починають прикриватися сервітутом.  Але сьогодні ми приводимо позицію Верховного Суду України, що сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, що мають істотне значення. Важливо наголошувати, що інша сторона зберігала будинок в ідеальному стані.

Постанови КЦС BC: від 04.12.2019 у справі N° 235/9835/15-4, від 16.01.2019 у справі N° 243/7004/17-4, від 16.10.2019 у справі N° 243/9627/16-ц, від 23.10.2019 у справі N° 766/12748/16-4, від 15.01.2020 у справі N° 686/11782/17-ц

Що говорить Верховний суд України щодо можливого виселення з житлового приміщення особи у якої немає іншого житлового приміщення?

Постанова КЦС ВС від 16.09.2020 у справі N° 442/328/19-ц

Дія ст. 109 ЖК УРСР спрямована на захист житлових прав фізичних осіб, які мають лише єдине місце постійного проживання.

Чи можливо виселення з житлового приміщення члена сім’ї колишнього власника?

Постанова ВП ВС 21.08.2019 у справі N° 569/4373/16-ц.

Права членів сім’ї власника житла підлягають захисту і позбавлення права на житло не лише мають ґрунтуватися на вимогах закону, але таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.

Дорогі родини! Це тільки маленька частина довгого судового процесу, який може на вас чекати.

Зберігайте українські родини! Народжуйте дітей та пам’ятайте, що українці - незламний народ! І наші родини найміцніші!

Наостанок! Якщо плануєте розлучатися і ділити майно, обов’язково зверніться за правовою допомогою. Юристи кожного зрозуміють і допоможуть!

Право людини завжди в пріоритеті!

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи