Розвиток ринку вантажних перевезень – стратегічне питання державної політики України

Про використання транзитного потенціалу України та розвиток ринку вантажних перевезень

На мій погляд, Україна – недооцінена країна. І з погляду авіаційного бізнесу, і промислового, і аграрного.

Як кажуть рієлтори, в нерухомості є три найголовніші критерії: це місце розташування, місце розташування та місце розташування.

Якщо ми говоримо про авіаційну галузь, то ринок пасажирських і вантажних перевезень розвиватиметься випереджувальними темпами. Це пов'язано з тим, що Україна розташована в географічному центрі Європи і має колосальний транзитний потенціал як для пасажирів, так і для вантажів.

Я впевнений, питання розвитку ринку вантажних перевезень має стояти в переліку стратегічних питань державної політики України, адже, повторюся, це ринок із колосальним потенціалом.

На сьогодні є кілька законів та підзаконних актів, що регулюють цю діяльність, але вони, на жаль, не працюють.

Почнімо з приймання й оброблення вантажів. Потужностей – не вистачає. Із технологічного погляду, вони вже давно застаріли і просто не відповідають вимогам сучасного світу. У нас немає ані терміналів зі швидкісного оброблення вантажів, ані терміналів для швидкісного розвантаження / завантаження на автотранспорт, відсутні логістичні ланцюжки, що допоможуть здійснювати перевалку вантажів різними видами транспорту – авіаційним, залізничним, автомобільним, так звані мультимодальні вантажні перевезення тощо.

Оці всі логістичні ланцюжки для мультимодальних вантажних перевезень у нас абсолютно не розвинені. Я вже не кажу окремо про річковий потенціал. Адже Дніпро є найбільшою водною магістраллю Європи, але водночас для доставки вантажів абсолютно не використовується, а використовується лише на кілька десятків кілометрів для зернових перевезень.

Безумовно, величезний транзитний потік, який ішов до Росії, зараз перекритий. Але нікуди не зник потік, який ішов на Близький Схід, на країни Середземномор'я, той же Китай через Близький Схід, через країни Азії. Ці логістичні ланцюжки і транспортні коридори досі відкриті, ними варто користуватися.

Але всі ці питання лежать у площині державної політики та залежать від регуляторних актів, які повинні бути прийняті. І я певен, що одне з важливих завдань держави полягає в тому, аби залучити фахівців і з’ясувати, чому не розвивається вантажний ринок, і підправити ті закони та підзаконні акти, що існують на сьогодні і не працюють.

А для цього, на мій погляд, потрібен активний діалог із перевізниками, перевалочними пунктами тощо, щоб зрозуміти потреби ринку. Тому що чиновник не відчуває ринку, а ринок, у свою чергу, не може достукатися до чиновника. Як наслідок – не працює закон, і цим пояснюється, чому все стоїть, чому не працюють належним чином транспортні вантажні ланцюжки і чому не реалізується цей колосальний потенціал транзиту України, який вона має. Причому не реалізується вже десятки років.