Жовтневі революції гібридної війни

Другий місяць осені – це не лише початок проблем з опалюванням та тривожних очікувань на комунальні платіжки з цифрами, більшими за мінімальну зарплату в країні. Це черговий місяць третього року «гібридної війни», - війни, що робить тривожними очікування не лише від комуналки, а й від кожної новини.

Верховна Рада запланувала запровадити візовий режим з Росією. Так, не пройшло і три роки від початку війни. Але – саме 6 жовтня можна очікувати загрози зіткнення протестувальників під ВР (наприклад, трудових мігрантів та українських націоналістів). Але найпроблемніше те, що питання візового режиму – це бікфордів шнур для інформаційної кампанії проти Президента та «ніякнепродаваємой» Липецької кондитерської фабрики. Не виключено, що для усунення можливих провокацій, питання буде знято з порядку денного. Якщо звичайно, у цих провокаціях не зацікавлені українські політичні сили.

Вихід США з переговорного процесу з Росією створює підстави для РФ діяти без огляду на якісь домовленості. Особливо у місцях, де присутні «іхтамнєти» - військові підрозділи РФ. Не виключено, що засобом тиску на США стане відновлення жорсткого військового протистояння не лише у Сирії, але й на Донбасі. По-перше, Росія прагне грати проти демократів на майбутніх президентських виборах у США. Тому купа невирішених палаючих конфліктів адміністрації Обами – це яйця в кошик Трампа. По-друге, РФ намагатиметься зняти з розгляду прийнятий нижньою палатою Конгресу США закон про направлення летальної зброї в Україну та жорсткий режим дотримання санкцій по Криму. Але США самі приймають рішення – чи є українське питання розмінною монетою та предметом компромісу з Росією.

Щодо посилення протистояння на Донбасі напередодні виборів Президента США, то варто розуміти, що для американців (народу, а не влади) війна на Донбасі – це сфера відповідальності Європейського Союзу. Якщо це протистояння на Сході посилиться у жовтні-листопаді, то це не впливатиме на рейтинги демократів. Це говоритиме виключно про залежність російської влади від тієї ідеології, що вона сама і нав’язує своєму народу (війна на Донбасі – це протистояння США та Росії).

Тим не менше, ескалація на Донбасі у другій половині жовтня можлива з іншої причини – тиску на українську владу для проведення чергового етапу мобілізації (а відповідно – формування невдоволення у населення) та затримки демобілізації останньої 6 хвилі (що стимулюватиме невдоволення серед військовослужбовців та членів їх сімей). Тим більше, що представники сімей мобілізованих 6 хвилі вже мають досвід акцій протесту. І ще один фактор - 14 жовтня – День захисника України. Кремль навряд чи пропустить цю дату і може традиційно «привітати» масштабними провокаціями на лінії зіткнення.

І, нарешті кінець місяця - 28 жовтня – День визволення України від німецьких загарбників. Російська влада зацікавлена у картинках з «факельними маршами фашистів» та - з конфліктами між ветеранами Другої світової та українськими націоналістами.

Власне для України мало що змінилось. Ми все ще на роздоріжжі: ми ведемо гібридну війну? Чи вже гібридна війна веде нас?