Корпоративне управління "IDS Ukraine": влада діє за принципом революційної доцільності

Принципи корпоративного управління з боку держави

Несподівано днями представники декількох ЗМІ засипали мене питаннями про корпоративне управління з боку держави. Причому у контексті діяльності різних компаній. Один з журналістів спитав, чи може доцільно вносити зміни у корпоративне законодавство, якщо владні інституції поводяться неефективно і доволі вільно з ним.

Відповів, що питання не у принципах корпоративного управління компаніями, в яких є частка державної власності. Наскільки знаю, воно виписано на високопрофесійному рівні. Проблема у нерозумінні фундаментальних принципів корпоративного управління з боку державних посадовців та надто вільному тлумаченні норм законодавства.

Так, одно з видань цікавилось ситуацією навколо компанії “IDS Ukraine”. Ця компанія є найбільшим в Україні виробником пляшкової питної води в Україні (бренди “Моршинська”, “Миргородська”) частка в якій належить певним підсанкційним особам.

Після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну Верховна Рада України на початку березня 2022 року ухвалила закон “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”.

Згідно нього, “рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів приймається Радою національної безпеки і оборони України та вводиться в дію указом Президента України”.

“Об’єкти права власності Російської Федерації та її резидентів, передані відповідно до частини першої цієї статті, підлягають подальшому продажу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Кошти, отримані від такого продажу, зараховуються до Державного бюджету України та спрямовуються до фонду ліквідації наслідків збройної агресії”.

У червні 2022 року за клопотанням співробітників Бюро економічної безпеки (БЕБ) Шевченківський районний суд Києва заарештував 100% корпоративних прав “IDS Ukraine”. Аргументацією було те, що “підприємство через кіпрські компанії належить олігарху з Росії”.

За даними слідства “російські бізнесмени, намагались уникнути можливих санкцій та вилучення прав власності, передбачених законодавством України. Зокрема за фіктивними угодами планували вивести зі своєї власності активи, розташовані на території України”. При цьому у повідомлені БЕБ наголошує, що орієнтовна ринковою вартість бренду в 2021 році становила понад 10 млрд грн у гривневому еквіваленті.

У листопаді 2022 року ці корпоративні права за рішенням того ж суду передали в управління “АРМА” (Національне Агентство з розшуку та менеджменту активів).

Накладення судом арештів полягало у забороні відчуження та вчинення дій, спрямованих на зменшення суми установчого капіталу. Арешт корпоративних прав та об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) передбачає заборону власникам відчужувати їх.

Кроки держави, спрямовані на збереження активів цієї компанії для наступної конфіскації у росіян виглядають цілком зрозумілими.

Проте викликає питання, чому не враховується той факт, що не все у цій компанії належить підсанкційним особам.

З відкритих джерел відомо, що на сьогодні більше 50% корпоративних прав “IDS Ukraine” через “IDS Borjomi International” належать непідсанкційним особам (38,48% з них належить громадянам Великобританії (родині померлого грузинського мільярдера Бадрі Патаркацишвілі), 7,73% - Уряду Грузії, 3,79% - колишньому співробітнику “Боржомі”).

Відтак, вжиття будь-яких заходів примусового характеру щодо часток групи акціонерів “IDS Ukraine”, що опосередковано володіють більше 50% акцій в ній, відверто порушує національне законодавство. Фактично їх позбавляють права власності без жодного обґрунтування. Така собі революційна доцільність.

Очевидно, що таке рішення є підставою для звернення до міжнародних судів. Це несе високі ризики для репутації країни в цілому, і свавілля жодним чином не можна буде списати на повномасштабну російську військову агресію.

Накладений арешт на корпоративні права вже забезпечив збереження активу для подальшого визначення його долі. Остання має відбутися виключно з врахуванням прав непідсанкційних акціонерів і після введення в дію законодавчих актів, які регулюють даний процес і відповідають європейським нормам.

Ще більш питань виникає щодо намірів АРМА призначити нового управителя цієї компанії.

Зараз навіть не питання, що кількарічна історія діяльності цієї державної інституції має безліч дуже сумнівних прикладів призначення не найкращих зовнішніх управителів.

В цьому випадку йдеться про ситуацію взагалі абсурдну. По-перше, позбавляють прав непідсанкційних акціонерів. Що само по собі вкрай сумнівно з правової точки зору.

По-друге, хочуть шукати управителя при цілком адекватному менеджменті, який там веде діяльність вже 15 років, і до якого немає претензій ані з боку акціонерів, ані з боку держави.

Діяльність такого управителя матиме високий рівень невизначеності щодо повноважень та строків.

Крім того, очевидно, його призначення викличе судові позови непідсанкційних акціонерів цієї компанії і може паралізувати її діяльність. Питання навіть не у тисячах робочих місць, які можуть опинитись під загрозою, і не у звалюванні компанії у збиткову діяльність з ненадходженням податків до державного та місцевих бюджетів (у 2022 році, в умовах війни, цією компанією було сплачено майже 700 млн грн податків до бюджетів всіх рівнів).

Річ у тім, що це призведе до нанесення збитків непідсанційним акціонерам, з відповідними позовами у міжнародні суди вже до України. З передбачуваним результатом та очевидними наслідками для держбюджету. Тобто, кишень всіх українських громадян.

Що ж насправді мало би бути зроблено у межах захисту інтересів держави.

Очевидно, що держава до моменту визначення долі корпоративних прав на акції “IDS Ukraine”, які опосередковано належать підсанційним особам, мала би вимагати певних обмежень, які би не зменшували вартість цієї компанії. Це стосується укладання без згоди держави угод, що можуть збільшити прострочену дебіторську заборгованість та наростити кредиторські боргові зобов'язаний.

Саме це і було б зрозумілим та адекватним рішенням у межах корпоративного управління корпоративними правами, які перейшли під контроль держави.

І як вже зазначав на початку, приклад дій українських можновладців в ситуації навколо “IDS Ukraine”, це не питання недоліків корпоративного законодавства. Це проблема відчуття вседозволеності з боку певних державних керманичів. За що доведеться розраховуватися не тільки і не стільки їм, а всім українським громадянам.