Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
03.09.2021 02:12

Макроекономічна стабільність: все надто мінливо і може швидко змінитись на гірше

Економіст, експерт-аналітик

Економічна політика

Незважаючи на песимістичні прогнози авторитетних міжнародних структур щодо ВВП України у 2020 році (МВФ прогнозував падіння на 7,7%, Світовий банк і ЄБРР прогнозували падання на 5,5%), економіка впала лише на 4%. Це краще, ніж в країнах-сусідах та в ряді економічно розвинених держав (ВВП Японії впав на 4,8%, Німеччини — на 5%, Чехії — на 5,6%, Словаччини — на 5,8%, Франції — на 8,2% , Італії — на 8,9%, Великобританії — на 9,9%).

Але переважно це не заслуга влади, а наслідок змін зовнішньоекономічної кон'юктури у четвертому кварталі 2020 року.

Україна, як переважно сировинну, експортно-орієнтовану країну, врятували високі ціни на основні товари її експорту — залізну руду, металопродукцію, сільгосппродукцію. Наприклад, залізна руда за 2020 році подорожчала на 70%, соняшникова олія — на 50%, сталева заготовка — на 35%, кукурудза — на 30%).

Ця ж продукція продовжувала дорожчати на світових ринках і у 2021 році. Але слід зазначити, що це зростання цін тривало до середини літа цього року.

Саме значне зростання експорту сировинної продукції та напівфабрикатів (великі обсяги + високі ціни) сприяло зростанню ВВП України у II кварталі 2021 року на 5,4% у порівнянні з відповідними періодом 2020 року.

Таке стрімке зростання експортної виручки експортерів сировинної продукції значною мірою сприяло перевиконанню дохідної частини держбюджету. Так, за січень-серпень 2021 року, план надходжень до загального фонду держбюджету перевиконано на 4,1% або на 27,7 млрд. грн. А по відношенню до цього ж періоду минулого року надходження взагалі зросли на 17,8%.

Зрозуміло, що це стало можливим значною мірою через податки, які сплачують великі компанії - експортери. Так днями пройшло повідомлення, що лише один «Метінвест» у першому півріччі сплатив 500 млн. доларів податку на прибуток. Компанія «Ferrexpo» у першому півріччі отримала 661 млн. доларів прибутків. Варто очікувати сплати нею великої суми податків.

Зростання експортної виручки також сприяло покращенню показників зовнішньоторговельного балансу та зміцненню курсу гривні — з 1 січня 2021 року по 20 серпня 2021 року гривня зміцнилася на 5,7%. Це трохи пом'якшило шокове зростання споживчих цін. Якби не ця ревальвація, то і без того помітна інфляція (понад 10% у річному вимірі за підсумками липня) була б ще вищою.

Також приплив валютної виручки від експортерів дозволив уникнути проблем з погашенням зовнішнього держборгу без кредитів МВФ. Влада, як і раніше, лише обіцяє виконувати умови Меморандуму з Фондом, але нічого не робить, тому кредитів немає і не передбачається. До речі, у цьому контексті показово, що перебуваючи у Вашингтоні, Президент Зе не зустрічався з Директором-розпорядником МВФ пані Георгієвою.

У той же час слід зазначити, що борг України перед МВФ не виріс. Але це стало можливим не завдяки діям влади, а через високі ціни українського експорту. Ну і, звісно, слід згадати фактично подарунок у 2.7 млрд дол від МВФ, які надійшли 23 серпня. Ці кошти дозволять спокійно погасити державні зовнішні зобов'язання у вересні.

«Цінове ралі» на світових сировинних ринках стало можливим, в основному, завдяки потужним вливанням в ринки дешевого грошового ресурсу центробанками і урядами провідних економік світу у спробах зменшити негативні наслідки пандемії.

Але потрібно усвідомлювати, що оскільки нинішнє зростання цін на сировинну продукцію не було викликане структурними змінами провідних економік, зміною технологій, то падіння сировинних цін — це лише питанням часу.

І на ринках гірничо-металургійної продукції падіння цін вже почалося. Так ціни на залізну руду впали на 35% від пікових показників (221 дол/т), станом на 07.07.2021 — до 144 дол/т вже 01.09.2021. Почалося також зниження цін на металопродукцію. Наприклад, арматура на світових ринках за серпень подешевшала на 7%. Також на зовнішніх ринках дешевшають ціни ще на одну важливу українську експортну продукцію — кукурудзу.

Зниження світових цін на залізну руду почалося внаслідок введення Китаєм обмежень на виробництво сталі і імпорт залізорудної сировини. Зокрема, металургійні компанії Китаю в червні скоротили імпорт залізної руди на 12%, в липні імпорт був скорочений на 21,4%. Ціни продовжать падати. При цьому, аналітики Fitch прогнозують глобальне зростання видобутку залізної руди. Якщо у 2016-2020 роках видобуток залізної руди в світі знижувалася в середньому на 2,3% на рік, то за прогнозом Fitch у період з 2021 по 2025 рік темпи зростання видобутку складуть у середньому 3,6%. Це вказує на довгострокову тенденцію зростання пропозиції і відповідно падіння ціни на залізну руду. Враховуючи це, разом з нею, буде знижуватися і ціна металопродукції, тому що руда є важливою складовою її собівартості.

Цей фактор слід враховувати у контексті наслідків для української, переважно сировинної, економіки.

Падіння цін на українську сировинну продукцію призведе до зниження експортної виручки. Це, з одного боку, провокуватиме зниження курсу гривні, яке прискорить споживчу інфляцію. З іншого — зменшуватиме податкові надходження компаній-експортерів до держбюджету.

На тлі падіння цін на сировинну продукцію наша влада вирішила ще і “допомогти” експортерам масової сировинної продукції. Так, ухвалюється рішення про підвищені тарифів на перевезення руди залізницею (на 30% в два етапи — в серпні-грудні 2021р). Також у межах податкових новацій пана Гетманцева, які взагалі вдарять по всьому бізнесу, проштовхують ініціативи про підвищення ренти на видобуток залізної руди.

Влада, замість того, щоби сприяти зростанню попиту на металургійну продукцію у межах країни, у першу чергу у сфері важкого машинобудування та будівництва об'єктів дорожньої інфраструктури, своїми руками підриває становище базової для економіки країни галузі — ГМК. При цьому здорожуючи все виробництво, де використовуються значні обсяги металургійної продукції, починаючи від будівництво житла та дорожньої інфраструктури, і закінчуючи машинобудуванням.

Нещодавно одне з видань робило експертне опитування щодо п'яти найкращих прем'єр-міністрів України за роки незалежності з відповідним їх ранжуванням. При цьому, просили дати коротеньке пояснення щодо причин саме такого оцінки. Перше місце від мене отримав Віктор Ющенка за повну заборону використання розрахунків з держбюджетом та на ринку електроенергії векселями та товарною продукцією. Це тоді зламало безліч корупційних схем та дозволило оздоровити всю фінансову систему України та стрімко збільшити надходження коштів до держбюджету.

А от на друге місце я поставив Юрія Єханурова. Хоча, до речі, знаю багатьох економічних експертів, які взагалі називають його найкращим керівником уряду за часи української незалежності. Бо він, у тому числі усвідомлюючи тимчасовість свого перебування на посаді прем'єра, проводив політику, про яку свого часу просили французькі підприємці міністра фінансів часів Людовика XIV, Кольбера. У відповідь на його запитання, чим він їм може допомогти, вони відповіли: «Не заважайте».

Саме завдячуючи цієї політиці меншого регуляторного, фіскального та тарифного тиску на бізнес з боку уряду Єханурова ми побачили відновлення зростання української економіки на початку 2006 року після семимісячного управлінського хаосу та тиску на бізнес часів урядування пані Тимошенко (лютий-серпень 2005 року), який призвів до стрімкого падіння темпів зростання промисловості з 12,5%, станом на кінець 2004 року, до трохи більше 3% за підсумками вересня.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи