Реформи без реформ

Мабуть, ні для кого вже не є секретом ефективність команди "професіоналів" на чолі з Президентом-реформатором.   За останні півтора роки кожен з українців на власній шкурі відчув реформи, новації, впровадження нових технологій. Тільки чомусь з кожним

      Хочуряд каже, що треба потерпіти, затягнути пояси, а ось самі члени уряду тадепутати купують квартири в Лондоні за 136 млн.фунтів стерлінгів (1млрд 632 млн. гривень). 

     Чомубільшість українців повинні затягувати пояси 20 років поспіль?

     07квітня парламент прийняв закон №7487 «Про засади запобігання і протидіїкорупції в Україні». Але хтось вірить в цей закон? Адже поки з 16 членів вуряді 7 є офіційні мільйонери – я не вірю в жоден закон про корупцію.Коли фірми, які належать міністрам виграють тендери на будівництво об'єктів доЄвро-2012, я не вірю в дивні збіги.

            Насправдівсі ці буцімто реформи – не більше ніж імітація бурхливої діяльності.Адже Рефо?рма (лат. reformo ) —перетворення, що вводиться законодавчим шляхом. Зокрема, процес перетвореннядержави, розпочатий владою з необхідності. 

            Аякі в нас реформи? Зміна табличок на міністерствах? Зміна назви з інспекції вслужбу? Я не вважаю, що це перетворення. Від зміни доданків сума не змінюється.

            Хібаприйняття податкового кодексу змінило на краще існування бізнесу? Тут більшезапитань, ніж відповідей. Але зрозуміло єдине – бізнес-середовище ще довго будеоговтуватись після податкової "реформи".  Хоча б ст. 80.1. «Фактичнаперевірка здійснюється без попередження платника податків (особи)». Тепер бажаннякерівника податкової достатньо для перевірки будь-якого підприємства(підприємця). 

            Насьогодні Україна за версією Economist Intelligence Unit (EIU) запоказниками бізнес - середовища посідає 75 місце серед 82 країн. І я не бачужодної передумови, щоб ми піднялися вище. 

            Внас проводяться реформи, але немає перетворень, немає справжніх змін на краще.Державний апарат перетворюється все більше на бюрократичну машинузі створення перешкоддля кожного українця. Замість лібералізації малого бізнесу ми отримали фактичніперевірки, замість достойних заробітних плат вчителям – вертолітні майданчикидля можновладців, замість гідної пенсії – мільйонні відкати на будівництвістадіонів. 

            Аленайболючіше – мені23 роки, а я не бачу перспективи на своїй батьківщині. Моя головна мрія (як ібільшості українців) – емігрувати. Я не вірю в здатність заробити в цій країнічесним шляхом на квартиру, я не вірю в цій країні в справедливість, я не вірю,що в Україні я можу себе реалізувати на 100%.

            Чи зможемо ми змінити наше життя?