Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
13.04.2022 20:54

Ми стали найріднішими для незнайомих людей

PR-менеджер благодійної платформи dobro.ua

Ми усі зрозуміли, що від нас щось залежить. Відчули, що більш важливого та відповідального моменту вже може й не бути.

За час російської агресії, яка триває в Україні, кожен українець зміг відчути, як саме він може вплинути на долю і майбутнє своєї країни. Українців накрила хвиля небайдужості. Ми зрозуміли, що від нас щось залежить. Відчули, що більш важливого та відповідального моменту вже може й не бути. 

Нам вдалося переконати самих себе, що ми не можемо і не будемо залишатися осторонь. 

Вмить дизайнери одягу навчилися шити бронежилети. Маркетологи змогли оперативно доставляти стареньким ліки з аптек. Телеведучі змогли побудувати системи транспортних вузлів, аби доставляти медикаменти з інших країн. Співаки розважали дітей піснями на станціях метро, які стали тимчасовим житлом та захистом від бомб. Піарники великих брендів стали кухарями найсмачнішої їжі, яку тепер щодня їдять бійці ЗСУ та ТРО. Режисери та актори почали возити гуманітарні вантажі до гарячих точок. Бухгалтери та юристи раптом стали надійною опорою притулків для чотирилапих. Блогери зустрічали біженців у шелтерах та вкривали їх ковдрами, аби ті могли відпочити. 

Ми навчилися бути найріднішими для незнайомих людей. Стали найближчими для тих, кого вперше бачимо.  

Кожен українець став благодійником чи волонтером. Я спостерігаю за історіями, коли внесок на благодійній платформі dobro.ua робить Олена з Тернополя, а вже за кілька днів Ольга з Херсона має ліки та їжу для своїх маленьких діточок.

Cвітлана з Києва турбується про рідних у Чернігові і робить внесок, аби благодійники придбати генератор для онковіддлення міста і забезпечити хіміотерапією десятки чернігівців. Благодійність стала шансом для суворого Віктора з Дніпра проявили свої почуття та потурбуватися про жінок з дітьми, які виїхали з Донецької області і тепер мешкають у шелтері на Львівщині. Завдяки Віктору у них тепер є ковдри та подушки.

Ще ніколи один українець не міг так сильно вплинути на життя іншого. Ніколи ми не були такими турботливими один до одного.

Завдяки благодійникам було придбано кілька десятків переносок для тварин, а потрібні вони були для того, щоб забрати хвостатих із притулку на Харківщині, над яким буквально літали снаряди. Уявіть сміливість та самовідданість тих людей, які ладні були забирати чотирилапих під звуки вибухів та везти у безпечніше місце. До речі, зараз ці собачки закордоном, їх прихистили у Німеччині, доки в Україні йде війна. 

Війна змусила відкрити очі та зрозуміти, що часом нас оточують справжні супергерої. Я співпрацюю  з десятками перевірених благодійних фондів по усій країні, але навіть уявити собі не міг, що серед них є такі, хто продовжуватиме допомагати місцевим мешканцям не просто під обстрілами, але і тоді, коли території деяких областей тимчасово окупувала російська армія, як це трапилося на Херсонщині. Тамтешній благодійний фонд відкинув у сторону страх та незважав на окупантів, адже багатодітні родини та сім’ї, де виховують діток з інвалідністю потребують допомоги. 

 Благодійність - це про повільні, але системні зміни на краще. Зараз ми навчилися бути іншими. Зараз благодійні внески миттєво перетворюються на дитячі суміші для перинатальних центрів. 100 гривень стають медикаментами для лікарень у різних областях, а бажання зробити пожертвування перетворюється на продуктовий набір для мешканців східних і північних областей.

 Благодійність і волонтерство - це та боротьба, яка справді доступна кожному. Підтримуйте своїх місцевих волонтерів чи фонди, або перераховуйте кошти через благодійні платформи, але не припиняйте допомагати і тоді нас точно ніколи й нікому не перемогти.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи