Не перший раз говорила на цю тему, однак, подивившись публікації в ЗМІ, впевнилась, що, мабуть, мало або не зрозуміло, або не тим чи не там...
Є у нас національний тренд останнім часом до #зрада. А ще є вперта впевненість в тому, що дотримуватись потрібно тільки хороших законів, а погані можна й не виконувати (як і рішення суду). А хто вирішує, що таке погані та хороші закони? Хто завгодно: і сам суб’єкт виконання, і спостерігачі - громадськість, і державні діячі, і взагалі будь-хто, кому забажалось це зробити…
Один з прикладів зради: «виконують погану законодавчу норму» – це ситуація навколо закупівлі шкільних автобусів Відділом освіти Воловецької РДА Закарпатської області.
Одинадцятого липня 2016 року Відділом освіти Воловецької РДА Закарпатської області було оголошено про проведення закупівлі автомобілів для перевезення не менш ніж 10 людей (шкільні автобуси). Очікувана вартість закупівлі – 3,6 млн.грн., кількість – три одиниці.
Перше, на що слід звернути увагу, це передбачений документацією конкурсних торгів строк поставки товару – серпень 2016 року. При цьому розкриття пропозицій конкурсних торгів було заплановано на 8 серпня 2016 року.
Відкриваємо Закон України «Про здійснення державних закупівель» і дивимось на прописані там строки проведення закупівлі. Навіть за умови не подання жодним з учасником скарг ні до органу оскарження, ні до суду, то після розкриття законодавчі строки виглядають наступним чином.
Загальний строк розгляду, оцінки та визначення переможця процедури закупівлі не повинен перевищувати 20 робочих днів з дня розкриття пропозицій конкурсних торгів. При цьому, з метою забезпечення права на оскарження рішень замовника, договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про акцепт пропозиції конкурсних торгів.
Тобто, за 16 робочих днів замовником було заплановано розглянути всі подані пропозиції конкурсних торгів учасників, прийняти рішення про відхилення тих, що не відповідають вимогам ДКТ, оцінити ті пропозиції, що залишились, визначити переможця, акцептувати його пропозицію, передати всі потрібні рішення для опублікування Вісником з питань державних закупівель, витримати 10 днів з моменту оприлюднення оголошення про акцепт, укласти договір, а ще й переможцю після укладення договору – фактично поставити автобуси… І звичайно, як я вже зазначала, це з урахуванням того, що жоден з учасників не подасть жодної скарги!
Тут ми маємо справу з типовою помилкою більшості замовників! Закон прописаний таким чином, що закупівлі плануються заздалегідь, так само оголошуються, щоб процедура повністю була дотримана, права всіх учасників процедури не порушені, а у разі допущення все ж таки порушень, останні могли б бути предметом розгляду органу оскарження та суду, з метою забезпечення захисту порушених прав учасників закупівлі.
Далі…
Двадцять дев’ятого липня 2016 року комітет з конкурсних торгів замовника приймає рішення про необхідність внесення змін до Документації конкурсних торгів. І саме на цій стадії з’являється така технічна характеристика до предмету закупівлі, як 6–ти циліндровий двигун. При цьому розкриття пропозицій переноситься на 16 серпня
На вчинення всіх зазначених вище дій залишається вже не 16, а «цілих» 10 (!!!) робочих днів. Строк поставки перенесено не було, він залишився таким самим – серпень 2016 року. На мій особистий погляд, ні за яких обставин дотриматись цих строків неможливо.
Обґрунтовують в ЗМІ необхідність зазначення цієї вимоги в ДКТ особливостями гірської місцевості, що зумовлюють необхідність наявності саме такого двигуна, задля забезпечення досягнення поставлених цілей – перевезення дітей до школи з гірських сіл.
Чому закупівля була оголошена «впритул» 11 липня 2016 року? Чому вимога щодо 6-ти циліндрового двигуна не була зазначена в початковій документації, а з’явилась лише 29 липня 2016 року? На ці питання відповіді точно потрібно шукати не в Антимонопольному комітеті України.
Одинадцятого серпня 2016 року трапилось те, що передбачено Законом, але на що чомусь за термінами замовник не розраховував… ТОВ «Радіал – Україна» подало скаргу до Колегії щодо порушення Відділом освіти Воловецької РДА Закарпатської області законодавства у сфері державних закупівель.
В скарзі ТОВ «Радіал – Україна» посилається на встановлення в документації конкурсних торгів дискримінаційних вимог щодо технічних характеристик предмету закупівлі. І…(звичайно ж!) це стосується саме тієї вимоги, що з’явилась в останній момент – кількість циліндрів двигуна – шість.
За повідомленням скаржника зазначеній вимозі відповідають лише автобуси «Атаман», і на сьогоднішній день в Україні відсутній будь-який еквівалент такого автобусу.
Враховуючи те, що скарга подана згідно зі ст.. 18 Закону, у Колегії не було жодної правової підстави для залишення її без розгляду. Розміщення виробництва шкільних автобусів в РФ за українським законодавством не є підставою для відмови учаснику в участі в закупівлі. Також, за наявними матеріалами за іншими скаргами цього учасника, автобуси, що пропонуються ТОВ «Радіал – Україна» під час закупівель, є українського виробництва (Харківська область).
Відповідно, скарга була прийнята, та розгляд призначений на 15 вересня 2016 року. В цей же день замовника було повідомлено про прийняття скарги та зобов’язано надати необхідну для розгляду інформацію.
Інформація від замовника надійшла тільки 29 серпня 2016 року (!), при цьому клопотання про перенесення слухання на більш ранню дату, у зв’язку з нагальністю закупівлі, подано не було.
Так і живемо, і будуємо, і з такими цінностями та ідеологією ідемо в майбутнє! Питання «що робити?» як і раніше не актуально! Питання «хто винен?» - вирішується в першу чергу в залежності від того, хто перший та голосніше вигукне «тримай злодія!»… Питання «що робити, щоб не було такого в майбутньому» - взагалі схоже на уривок з якоїсь фантастики про життя на планеті Земля через пару десятків сторіч.
А діти? Що діти? Навчальний рік розпочався… На вересень вони точно залишились без автобусів (а з такими темпами і не тільки на вересень), але чи турбує це когось саме сьогодні? Ні! Адже відповідь на головне питання «хто винен?» гучно пролунала з усіх боків «Антимонопольний комітет України»! І все інше після цього вже зовсім не важливо!
І наостанок… Найсумніше у всій цій історії те, що на таких прикладах ми виховуємо наших дітей… Українських дітей – майбутніх вчених, державних діячів, правників, медиків... Майбутнє України!
