Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
29.04.2016 13:51

Ритуальні послуги - "законсервована фортеця"

Державний уповноважений Антимонопольного комітету України

Перша половина ХХ сторіччя: десь…, але не в нас, вже знають про існування комп’ютерів (1945 р.).

Перша половина ХХ сторіччя: десь…, але не в нас, вже знають про існування комп’ютерів (1945 р.).

Друга половина ХХ сторіччя: десь…, але не в нас, вже користуються Інтернетом (1969 р.).

Ми, навіть, не здогадувались про існування комп’ютерів, Інтернету, мобільних телефонів. Ми й не намагались встигнути за світовим прогресом, який за наш український рік проживав більше двадцяти своїх років…

Перша половина ХХІ сторіччя:

- розшифровано геном неандертальця (2010)…

- на експериментальних 3D-біопринтерах друкують живі печінку та нирки для пересадки (2013)…

- самокеровані таксі проходять польові випробування (2015)…

- нова система штучного інтелекту AlphaGo обіграє чемпіона Європи з гри в Го з рахунком 5:0 (2016), а Го складніше шахів…

Ми дізнаємось про нові винаходи фактично миттєво. Ми намагаємось встигнути за світовим прогресом, який за наш український рік проживає більше п’яти своїх років…

Встигати за світовим прогресом важко, однак… більшість з нас, застосовуючи відео-конференції, буденно приймає участь у конгресах, зборах, засіданнях не виходячи з офісів та домівок; буденно користується створеними державою єдиними електронними кадастрами та реєстрами; подає в електронному вигляді податкові звітності, навчається через Інтернет. Компанії – маленькі та великі буденно беруть участь у державних закупівлях через електронні системи. Держава буденно реалізує арештоване майно на електронних торгах. Й ще багато чого здійснюється буденно з використанням новітніх технологій.

Це кроки вперед… Нехай кроки повільні, нехай не завжди досконалі, нехай іноді без відповідної підготовки… Але кожен крок вперед - суть подолання шляху, нехай й маленькими кроками.

Вкрай необхідні кроки, нібито тотожні успішним та випробуваним моделям, ми інколи спотворюємо своїми «ноу-хау, вітчизняного розливу», що викривляють зміст успішних моделей й знов засмоктують нас у трясовину вже звичної корупції та зловживань. Й знову шукаємо шлях, знову робимо кроки.

На разі це життя, бо цей рух – намагання пройти прозорий путь для всієї країни.

Але… Знову «АЛЕ» про яке вже неодноразово згадувалось.

Сьогодні йдеться про велике «АЛЕ», що стосується кожного. Кожної людини в країні. Без озирання на вік, стать, громадянство, статки. Йдеться про завершальний етап онтогенезу – смерть.

Кожна смерть людини – біль для її близьких, родичів, рідних, друзів, знайомих. Інколи смерть – біль для всього народу. Й, у будь-якому випадку, смерть передбачає поховання. Поховання чи то світське, чи то за релігійним обрядом.

Факт смерті фіксується за встановленим державним порядком, за встановленими державою правилами. Народження-смерть: облік веде держава й вона ж контролює облік. А ось що далі за обліком факту смерті? Далі – сфера ритуальних послуг. Найбільш «законсервована», десятиліттями не змінювана сфера, з намертво вбудованими та міцно забетонованими корупційними схемами.

Це й є наше велике «АЛЕ». Півтора століття наукових досягнень, зміни у житті, оскаженілий рух прогресу й… закам’яніла сфера упокоєння спочилих.

Заклякла сфера ритуальних послуг, з якими кожна людина хоч раз в своєму житті залишається сам на сам… Найбільш корупційний ринок послуг. Фортеця «Крак де Шевалье» для будь-якого реформування. Велике «АЛЕ» нашої держави в період розквіту технологій.

РИТУАЛЬНІ ПОСЛУГИ ПО-УКРАЇНСЬКИ

Перша зустріч українського споживача з ринком ритуальних послуг.

Людина померла вдома. Розпач, горе, сльози, найтяжчі моменти життя... Думки ціпеніють, безпорадність. Адекватні рішення, розмірковування не на часі. Виклик швидкої… Разом з медиками прибувають правоохоронці... Смерть констатовано…

Що робити далі? До кого звертатись? Які документи здати, які отримати, які бюрократичні перепони необхідно пройти? Як і куди транспортувати померлого? Де поховати? До кого звернутись? Ритуальна атрибутика: у кого замовити, хто доставить й куди?

Це мінімальний перелік питань для близьких померлого. Однак, й на цей мінімальний перелік законодавець відповіді не надав й досі.

На допомогу досить часто приходять підприємливі працівники швидкої або правоохоронних органів, які з радістю протягнуть руку допомоги та порадять певну ритуальну компанію, в якій можна отримати весь необхідний комплекс послуг… Або, якщо з близькими померлого налагодити стосунки не вдалося, невдовзі після їх відбуття до близьких померлого звернеться та сама «дружня» ритуальна фірма, яка запропонує свої послуги.

І здається, що для близьких проблему вирішено. Близькі вже довірили ритуальній фірмі свої чималі гроші за вирішення всіх проблем та процедур, що пов’язані з похованням й впевнені в отриманні ритуальних послуг найвищої якості. Нібито процес рушив…

А що залишається поза кадром? Які наслідки цих процесів для держави, ринку та споживачів?

За «дружній» дзвінок абонент отримає свою винагороду, зрозуміло, незаконну, корупційну та неоподатковану… Поза кадром лишається спотворена конкуренція на ринку ритуальних послуг.

Більшість споживачів послуг звертаються не до господарюючого суб’єкта у сфері ритуальних послуг, який пропонує найкращу якість та найнижчу вартість, а до того, хто має «у друзях» скорохвацьких медиків та правоохоронців.

Конкуренти, які не мають «друзів» або у яких таких «друзів» обмаль, з часом зникають з ринку, бо бізнес стає неприбутковим… У свою чергу, шанси споживача отримати послугу належної якості за справедливу ціну зменшуються пропорційно збільшенню кількості «друзів» у певних господарюючих суб’єктів та зменшенню кількості конкурентів…

Там, де держава не визначає правил, правила вибудовуються виключно на користь певних осіб. Осіб, що виявились найсильнішими на теренах правової невизначеності.

Отже наш споживач має справу з сумнівною якістю та високою вартістю послуг ритуальних компаній. Емоційний стан родини у перші хвилини, години, дні трагічної ситуації не сприяє ретельній оцінці якості та ціни послуги. Засумована родина нездатна захистити себе від несумлінного надавача послуг або просто шахраїв, які бажають нагріти руки на чужому горі.

Захищати споживача повинна держава законами, підзаконними актами, гарно відпрацьованим механізмом правозастосування, виробленими стандартами, дієвою системою контролю та притягнення до відповідальності…

Однак, ми пам’ятаємо, що сфера ритуальних послуг суть фортеця «Крак де Шевалье» тобто неприступне! Як й кожна фортеця, сфера ритуальних послуг має декілька рівнів «оборонних мурів».

З першого рівня «оборони» наш споживач лишається сам на сам, бо не існує будь-яких законодавчих актів, вимог, санітарних норм, правил, стандартів щодо ритуального спецтранспорту, щодо господарюючого суб’єкта, який надає специфічну послугу й, навіть, самого визначення «автокатафалк» чинне законодавство не містить.

Кожний регіон транспортує померлого «по своєму». Десь цим займається визначене на конкурсі єдине підприємство за кошти місцевого бюджету або родина самостійно.

В інших регіонах таке ж «єдине підприємство» одночасно із послугами ритуального транспортування надає весь комплекс ритуальних послуг. Ось тут навіть «друзі» не потрібні. Перевозити може тільки один господарюючий суб’єкт, й, отже, родина померлого в будь-якому випадку спілкується зі представником тільки одного суб’єкта, який належно проінструктований й «вкладе у вуха» потенційного клієнта потрібну інформацію.

А є регіони де цей процес взагалі жодним чином не регламентований (хіба смерть у лікарні, на вулиці, з ознаками насильницької смерті тощо). Тут ми маємо ситуацію, коли померлого транспортують близькі, знайомі на власному автотранспорті. Або ж звертаються до непрофільних перевізників, які після перевезення живих «підробляють» трошки собі «на гаманець» за рахунок померлих.

Й це у ХХІ сторіччі, у сторіччі розшифровки геному неандертальця, експериментальних 3D-біопринтерів, самокерованих таксі й нових систем штучного інтелекту…

Другий рівень «оборони» нашої «фортеці»: комунальні підприємства - ритуальні служби. КП, які мають певні ексклюзивні функції й повноваження, які недоступні приватному сектору цієї сфери. Але ж з такими «привілеями» КП нарівні з приватними компаніями конкурують на ринку! Чи може бути чесна та добросовісна конкуренція, за таких обставин?! Риторичне питання…

Додатковий рівень міцності нашої «фортеці» саме для приватних підприємницьких структур: будь-який підприємець, який має намір вийти на ринок й надавати засмученому споживачу комплекс ритуальних послуг, зможе розпочати роботу тільки після підписання відповідних документів саме з КП, тобто зі своїм потенційним конкурентом на ринку.

Рівень «оборони» № 3. А хто у нас експлуатант кладовища? Комунальне підприємство - експлуатант кладовища!

Й природно й логічно: перед тим, як здійснити роботи у місці поховання (викопування могили, встановлення надмогильної споруди інше), необхідно виконати певні дозвільні процедури. Якщо не виконати - буде на цвинтарі безлад, хаос, плутанина. Бо будуть на цвинтарі копати й коли завгодно, й хто завгодно й як завгодно. Та й саму територію кладовища потрібно комусь утримувати, прибирати, кошти на це витрачати… Зазвичай в місцевому бюджеті коштів на утримання кладовища не дочекаєшся. Де їх взяти? Ось тут і з’являється «єдина» ритуальна служба, яка, на зароблені на ритуальних послугах кошти, утримає місце поховання.

Вирішивши проблему утримання кладовища, отримуємо кілька нових… Якщо приватна фірма отримує замовлення на організацію поховання, то має «домовитись» з КП ритуальної служби – своїм конкурентом, інакше на цвинтарі їм будь-що робити зась…

А ще катастрофічна нестача в Україні місць для поховання - на хвилиночку, це більш ніж п’ять сотень нових місць, які необхідно створити… Закриті цвинтарі, де, не дивлячись на заборону, продовжують «за домовленістю» ховати… «Резервування» місць на кладовищі, що заборонено юридично, але ми всі звикли до цього, і навіть гадки не маємо, куди та у чиї кишені йдуть ці гроші за «резерв»…

І це теж ще не все!

У нас четвертий рівень «оборони» нашої «фортеці». Звичаї. Відповідно до них, має бути прощання з померлим. Тобто померлого потрібно підготувати: можливо зробити реконструкцію тіла, омити, забальзамувати, зберегти тіло в холодильній камері, одягнути, надати косметичні та перукарські послуги, вкласти до труни тощо.

Хто повинен робити цю підготовку? Які саме послуги є її складовими? Й знову в нормативній базі відповідей на ці питання не має. Держава не визначила правил, отже правила вибудуються на користь певних осіб. Й кожен регіон сам вибудовує правила: надавачами таких послуг можуть бути ритуальні служби чи то комунальні чи то приватні, заклади охорони здоров’я, інші суб’єкти господарювання різних форм власності. Й не існує єдиних вимог або практики щодо платності або безоплатності їх надання.

Є регіони, в яких КП надають ці послуги з використанням холодильної камери на території кладовища. У інших регіонах штатні працівники патологоанатомічних бюро, зареєстровані як ФОП, надають послуги з підготовки тіла до прощання у приміщеннях цих же бюро. Зазвичай й ритуальні служби винаймають частини таких бюро для надання зазначених послуг.

Мої особисті етично – моральні переконання не дозволять мені описати жахи, що вимушені пережити близькі померлого, коли зіштовхуються з процесом «підготовки» до прощання. Обмежусь сухим висновком: нормативна неврегульованість цього питання призводить до вкрай негативних наслідків для споживача, ринку та держави в цілому.

Існує ще не один рівень «оборони фортеці» - недоліки, прогалини, суперечності, протиріччя тієї нормативної бази, яка існує у сфері ритуальних послуг. Щоб всі ці «оборонні мури» описати – не вистачить а ні терпця, а ні сторінок блогу.

РИТУАЛЬНІ ПОСЛУГИ ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

На фоні картини українського ринку ритуальних послуг, чимось нереальним здається досвід європейський. Наприклад, в Чехії похоронне бюро приймає на себе весь комплекс питань, пов’язаних з похованням. Навіть замовлення кімнат в готелях та квитки для родичів померлого. займаються їх співробітники.

У Латвії на територіях приватних цвинтарів надається низка послуг, включаючи надання місця поховання, а оплату за послуги родичі померлих мають право сплачувати протягом двох років й без відсотків. А ще можливе оформлення договору на спадкування місця поховання. У Франції за плату, що внесена родиною небіжчика, надається послуга догляду за місцем поховання. В Іспанії урни для праху виробляють з морської солі, а для скорочення шкідливого впливу на навколишнє середовище труни виготовляють з переробленої деревини без застосування металевої фурнітури. Похоронні організації Канади, в більшості випадків, знаходяться в сімейному бізнесі й координація похорону відпрацьована роками, продумано все до дрібниць. А при похоронному будинку є своя каплиця, свій зал для поминок, свій транспорт.

У Європі, яка давно стурбована проблемами викидів у навколишнє середовище, біохімік Сенді Салліван розробив альтернативний новий метод кремація-ресомація. Суть методу полягає в тому, що тіло померлої людини вміщують у спеціальний агрегат-ресоматор, в якому під дією підвищеної температури, підвищеного тиску й розчину гідроксиду калію тіло розріджується і повністю розчиняється протягом 2-3 годин. Залишки тканин, що не розчинилися, вилучаються і передаються родичам в урні. Цей спосіб Сенді Салліван вважає більш екологічним.

Й що ж нам робити? Чи зможемо вибудувати ритуальну сферу таким чином, щоб вона допомагала близьким в організації поховання та збереженні пам’яті про померлу людину, а не навпаки?

Звичайно, зламати збудовану роками «фортецю» та одночасно, без зупинення життєво необхідних для України процесів, збудувати на її місці прозорий, конкурентний, якісний та ефективний механізм дуже складно. Збудувати без спотворення успішних моделей нашими «ноу-хау», знайти та пройти прозорий шлях у катакомбах «Крак де Шевалье» української ритуальної сфери. Шукаємо шлях, знову робимо кроки.

Чи готовий для змін ринок? З огляду на постійне вивчення цього питання - круглі столи, зустрічі, інтерв’ю, обговорення, форуми, наради, засідання, які закінчуються однаково – «Потрібні зміни в Закон!», можливо ствердно казати – ринок для змін готовий!

Позиція ринку, державних органів та органів місцевого самоврядування, громадськості та споживачів єдина - головне, щоб зміни були дієвими.

Ініціатором змін, відповідно до компетенції, перш за все повинен бути Мінрегіонбуд. Ще в 2013 році за результатом проведення комплексного дослідження ринків ритуальних послуг, Комітетом були надані рекомендації, щодо шляхів вирішення проблемних питань ринку.

Є випробуваний на практиці світовий позитивний досвід реформування цієї сфери. Україна має фахівців для розвитку цього процесу. Ринок послуг не залишається осторонь й вносить пропозиції.

Маємо надію, маємо віру, що Мінрегіонбуд здолає бюрократичні перепони, опанує побоювання перед майбутніми складнощами на шляху до змін, впорається з небажанням певних учасників ринку та їх «покровителів» відмовитись від незаконного збагачення на горі людей за рахунок правової невизначеності!

Сподіваюсь, що найближчим часом ми з вами зможемо побачити та сприяти історичному процесу реформування сфери ритуальних послуг в Україні, й побудові нової найсучаснішої моделі ринку ритуальних послуг!

P . S . Трохи статистики:

Щодо кількості суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність у галузі поховання, необхідності побудови нових місць для поховання та вартості поховань по областям України в період за 2013-2015 роки, для прикладу, наведу статистичні дані за даними Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за таблицею:

 

 

Територія України*

Кількість підприємств різних форм власності, од.

 

Необхідно побудувати нових місць для поховання, од.

 

Середня вартість одного поховання, грн.

 

всього

 

комунальні

 

приватні

 

Окремі СПД

2013 рік

2590

395

902

1293

612

2326

2014 рік

2224

351

752

1121

509

2653

2015 рік

2316

364

815

1137

551

3260

* 2014-2015 роки без урахування даних тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції

За результатами дослідження органами Комітету ринків ритуальних послуг виявлено численні порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Так, за результатом узагальнення та аналізу інформації територіальних відділень 2013-2015 рік органами комітету було виявлено 521 порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ринках ритуальних послуг, серед них:

- 183 порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим положенням);

- 227 порушень у вигляді антиконкурентних дій органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;

- 110 порушень законодавства у вигляді заборони схилення до порушень законодавства про захист економічної конкуренції та їх легітимації.

Надано 150 рекомендацій, спрямованих на запобігання вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Накладено штрафи в сумі 968,500 тисяч гривень (з яких сплачено до бюджету 573,100 тисяч гривень).

Протягом 2013 року в Україні ритуальними службами поховано понад 582 тис. померлих осіб, що становить 96% від загальної кількості померлих, яка за статистичними даними, наданими Державною службою статистики України за 2013 рік, становить 604 тис. осіб.

Протягом 2014 року в Україні ритуальними службами поховано майже 490 тис. померлих осіб, що становить 77% від загальної кількості померлих, яка за статистичними даними, наданими Державною службою статистики України за 2014 рік, становить 633 тис. осіб.

Протягом 2015 року в Україні ритуальними службами поховано майже 490 тис. померлих осіб, що становить 80% від загальної кількості померлих, яка за статистичними даними, наданими Державною службою статистики України за 2015 рік, становить 593 тис. осіб. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net