Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.

27.12.2017 11:25

Реформуємо ЖКГ, а на виході – знову запорожець

Андрей Ведмидь Голова правління ГО «Нова Україна комунальна»

У 2018 році стане нарешті ясно, який із нових законів запрацює і наскільки близько до задуманої моделі.

Серед десятки реформ у цьому році нам пощастило стати свідками і навіть взяти участь у реформі ЖКГ. Хай не кардинальній, подекуди косметичній, але все ж з ознаками нових взаємовідносин між споживачами і виконавцями послуг. І наступний рік для ЖКГ буде важливішим, ніж рік, що минає. Тому що в ньому стане нарешті ясно, який із законів запрацює і наскільки близько до задуманої моделі.

А сумніватися в цьому є причини.

По-перше, на сьогоднішній день відсутня більшість підзаконних актів для імплементації законів про житлово-комунальні послуги та комерційний облік. Загалом, за підрахунками Мінрегіону, потрібно розробити, погодити і прийняти понад 50 документів, а від якості нормативки залежить життєздатність навіть найкращого базового закону.

По-друге, перед очима приклад 2015 року – закон про особливості реалізації права власності в багатоквартирних будинках. Він дав споживачу можливість відмовитися від ЖЕКів, але що змінилося? Населення залишається досить пасивним і не виявляє ні бажання, ні ініціативи шукати Управителя на вільному ринку. До цього прийшли тільки ті, хто об'єднався у боротьбі за свою парковку, дитячий майданчик, прибудинкову територію тощо. Таких від сили 10-15%, решта, як і раніше, пишуть листи мерам або своїм депутатам на місцях з проханням полагодити дах або трубу.

По-третє, місцева влада досі не випустила з рук контроль над ЖЕКами, які продовжують працювати абияк. Вибір ніби є, але його немає, і якщо у вашому будинку місяць не працював ліфт, ЖЕК не спроможеться викреслити плату за нього і витрати на електроенергію з квартплати (це близько 15% в структурі тарифу). Послуги немає, а платити за неї потрібно. На цю гнилу серцевину, незмінну під впливом будь-яких реформ, одягають зовнішній «фасад» клієнтоорієнтованості і викачування грошей будь-яким способом – через каси, термінали, онлайн. Від приватних монополістів культурі спілкування з населенням вже навчилися комунальні постачальники та їхні посередники. Але найпершою вони провели «реформу» своїх механізмів стягнення боргів, щоб тепер слати смс з нагадуваннями про борг.

У Києві та й в більшості міст досі не проведені конкурси з вибору управителя для будинків, чиї мешканці самостійно не визначилися з формою управління. Інша крайність – їх провели в Запоріжжі, і результат не здивував: переможцем стала фірма, умовно кажучи, з п'ятьма стільцями, трьома моніторами, одним трактором і 20 людьми в штаті.

Таким чином та, перша реформа 2015 року, звелася за фактом до підвищення квартплати і донесення до свідомості населення, що їхні старі і занедбані будинки – це проблеми індіанців, а не шерифа.

Така ж доля може очікувати 2 свіжі закони, хоча вони переслідують цілком прагматичні цілі: дати споживачу можливість вибору і контролю, збалансувати послуги за принципом «ціна-якість», наділити сторони важелями впливу один на одного, дозволити виконавцю отримувати гроші за весь обсяг послуг, що він надав.

Але чомусь в Європі це працює, а у нас, як в анекдоті, все одно запорожець на конвеєрі. У тій же Естонії з січня набуває чинності закон, який автоматично створює житлові товариства (кондомініуми), де вони ще не створені. Це аналог ОСББ з правом рішення 50% + 1 голос. Тут жорстко все: від передачі показників лічильників виконавцю до продажу квартири за борги за компослуги. Причому тут відсутній інститут приватизованого житла і той, хто не в змозі утримувати завелику для своїх потреб квартиру, може досить легко змінити її на економ-варіант. Тут товариства без проблем беруть 2-3 кредити і проводять внутрішні реновації в своєму будинку, а послуга, що «зайшла» всередину, повністю розподіляється між мешканцями. Нерозподілених «хвостів», які навічно зависли в бухгалтерії постачальника, як безнадійні, не буває.

Прийняті у нас закони достатньо хороші, але чи готові до них влада, виконавці і споживачі?

Все материалы автора