Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
23.11.2017 12:11

Український досвід запровадження виборчих квот: від теорії до практики

Юрист, голова Ліги захисту прав жінок "Гармонія рівних"

Щоб нове для України гендерне квотування запрацювало, потрібна чітка відповідальність учасників виборчого процесу.

Щоб нове для України гендерне квотування запрацювало, потрібна чітка відповідальність учасників виборчого процесу.

У діючому законодавстві України, а саме в Законах України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» закріплено визначення так званих «позитивних дій».

Позитивні дії – це спеціальні тимчасові заходи, що мають правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, спрямовану на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для особи та/або групи осіб реалізовувати на рівних підставах права і свободи, надані їм Конституцією і законами України.

Одним із різновидів позитивних дії є спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією та законами України. При цьому такі дії не вважаються дискримінацією.

Гендерні або виборчі квоти є яскравим прикладом позитивних зобов’язань держави.

Але положення, що містяться у згаданих законах, за своїм змістом є переважно декларативними: хоча вони і передбачають застосування позитивних дій та забезпечення представництва жінок і чоловіків у виборчих списках, проте не містять конкретних механізмів їх впровадження.

У 2015 році, вперше на законодавчому рівні, в Законі України «Про місцеві вибори» було встановлено так звану «ґендерну квоту» – обмеження щодо кількості представників однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати на місцевих виборах. Так, згідно з ч. 3 ст. 4 цього Закону «представництво осіб однієї статі у виборчих списках кандидатів у депутати місцевих рад у багатомандатних виборчих округах має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку».

Крім того, Закон України «Про політичні партії в Україні» було доповнено нормою щодо включення до статуту партії відомостей про «розмір квот, що визначає мінімальний рівень представництва жінок і чоловіків у виборчому списку кандидатів у народні депутати України від партії у загальнодержавному окрузі, кандидатів у депутати місцевих рад в багатомандатних виборчих округах і має становити не менше 30 відсотків загальної кількості кандидатів у виборчому списку».

Проте запроваджені положення відрізнялися суттєвим браком механізму їх виконання. Це підтвердилось також правозастосовною та судовою практикою під час проведення місцевих виборів у 2015 році.

Так, Центральна виборча комісія у своєму Роз’ясненні № 362 від 23 вересня 2015 року зазначила, що недотримання положення Закону України «Про місцеві вибори» щодо представництва осіб однієї статі у виборчих округах не є підставою для відмови в реєстрації кандидатів у депутати у багатомандатному виборчому окрузі з виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад.

Крім того, 30 вересня 2015 року Київським апеляційним адміністративним судом за позовами двох політичних партій щодо оскарження вищезгаданого Роз’яснення Центральної виборчої комісії було прийнято протилежні за змістом рішення: постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року у справах №875/36/15 та №875/37/15. Одна з цих постанов пізніше була оскаржена Центральною виборчою комісією та скасована Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04 жовтня 2015 року у справі № 875/36/15.

Тобто, у зв’язку із ситуацією, що склалась, а саме із відсутністю відповідальності за недотримання ґендерної квоти, дана норма не була виконана усіма політичними партіями. Хоча за оцінками Комітету виборців України вищезгадані зміни до законодавства є в цілому прогресивними.

Враховуючи ухвалену парламентом у першому читанні виборчу реформу, є сподівання, що врешті Україна отримає працююче гендерне квотування. Адже запровадження новели у вигляді обов'язкових гендерних квот та відповідальності за їх недотримання простимулює політичні партії залучати жінок як кандидатів у виборчі списки та в цілому позитивно відобразиться на рівні представництва жінок в українському парламенті.

У підсумку зазначу, що суто формального дотримання ґендерних квот при реєстрації списків кандидатів не достатньо для досягнення реального рівноправ’я жінок і чоловіків у даній сфері суспільних правовідносин. Зрозуміло, що правове регулювання має провідне значення для формування ґендерної культури в українському суспільстві. Проте задля утвердження ґендерного балансу у суспільно-політичному житті необхідно, перш за все, сформувати у правосвідомості громадян адекватні уявлення про ґендерну рівність, шляхи і способи її досягнення. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net