Спільні риси Трускавця та Японії: і знову до питання енергозбереження

У 2011 році на Півночі Японіїсталося цунамі та локальний землетрус, що призвело до часткового руйнування нетільки будівель, але й енергетичної системи. Замість відновлення останньоїнизкою міст було прийнято рішення про будівництво мікроенергомереж тадецентралізованої системи виробництва «чистої» енергії. Одним із хедлайнерівцього руху стало місто Хігасі Мацусіма (англ. Higashi Matsushima). Наразімісто виробляє 25% електроенергії в повністю автономному режимі. Практику булопідтримано на загальнодержавному рівні, що призвело до впровадження подібнихпроектів у низці інших населених пунктів та навіть районів. Ефект перевершивусі сподівання, що на сьогодні дає можливість японським ученим прогнозувати те,що в майбутньому Японія цілком можливо відмовиться від централізованихенергосистем та перейде на невеликі локальні мережі (докладніше про описпроекту можна почитати в матеріалах REUTERS :

В низці аналітичних звітів(наприклад, Bloomberg 3 Q 2017 Frontier Power Market Outlook за результатами глобальнихдосліджень робиться висновок, що подібна тенденція набирає сили в усьому світі.

В Україні вже не перший рікведеться мова про досягнення в даному напрямі міста Трускавець, що на Львівщині(докладно з останнім репортажем з інтерв’ю, про які буде вестися мова далі,можна ознайомитися в газеті «Сьогодні» від 22 вересня 2017 р. запосиланням. З 2017 це місто повністю відмовилося від централізованого опалення. Яквиявилося, з цього виграли усі. За словами голови КП «Трускавецьтепло» РусланаКрамара, на сьогодні жителі сплачують за тепло вдвічі менше, ніж у сусідньомумісті. Значно виграло й місто. На сьогодні тепловтрати є практично нульовими,оскільки обігрів соціальних об’єктів відбувається за рахунок котельних, якірозташовано поряд із ними. Також зменшилися шкідливі викиди: раніше однагігакалорія опалення вимагала 180 кубометрів газу, зараз – 120. За словами мераміста Андрія Кульчинського, економія є дуже значною. Ситуацію ще покращуєенергомодернізація як об’єктів соціальної інфраструктури (дитсадки, школи), такі приватних будівель (пластикові вікна, інші заходи з утеплення).

Ще раніше таке саме рішення вжебуло впроваджено як на місцевому (наприклад, місту Долині Івано-Франківськоїобласті це дозволило пройти сертифікаційний аудит за вимогами стандарту ІSО50001: 2011 року «Системи енергетичного менеджменту» і стати єдиним в Україні йпершим в Східній Європі населеним пунктом, котре отримає сертифікатвідповідного міжнародного зразка), так і на регіональному рівнях (зокрема, відпослуг центрального теплопостачання повністю відмовилася Закарпатська область,що, за словами тогочасного голови Закарпатської ОДА Олександра Ледиди, не лишедозволило населенню отримувати реальні та якісні послуги, але й спричинилозначну економію коштів (докладніше – в матеріалах УНІАН).

Наразі в Україні створюєтьсяФонд енергоефективності. Первинне фінансування його діяльності планується зарахунок як коштів державного бюджету України (800 млн грн), так і наданих ЄС(біля 100 млн євро). Планується, що дані кошти головним чином буде витрачено натепломодернізацію будівель. Безперечно, останнє вкрай позитивно впливає назменшення енерговитрат. Проте чи не варто піти дещо далі – не лишевдосконалювати наявний ресурс, а перебудувати принцип надання тепла в цілому.Світовий досвід підтверджує ефективність дрібних мереж. Досвід Трускавця,Долини, Закарпаття тощо доводить, що подібні ідеї можуть бути впроваджені вукраїнських реаліях.

До речі, зменшення масштабіввузлів теплопостачання веде крім переліченого й до додаткових факторів.По-перше, після надання можливості регулювати рівень теплопостачання заособистими потребами, як правило, проводяться невідкладні заходи з тепломодернізації.Так, в багатьох випадках – споживачами і за їх власний рахунок (що може значнозекономити як державні кошти на таку роботу та уникнути зловживань, які вокремих випадках мають місце під час підрядних робот на використаннядержзамовлень). По друге, подібний підхід часто викликає сплеск використанняальтернативних джерел енергії (найчастіше сонця), що також свідчить проактуальність сприйняття подібного напрямку модернізації енергосистем.

Наступним питанням є те, якимсаме чином це зробити. Зрозуміло, що впровадження подібного експериментувідразу на національному масштабі є заскладним. Можливою є наступна тактика.Передусім доцільно обрати декілька пілотних міст, де відсоток індивідуальногоопалення є достатньо значним (тобто опалювальна система вже є певною міроюрозбалансованою) та впровадити підхід, визначений як світовими практиками, втому числі зазначеними вище, так і Трускавцем, з урахуванням місцевихособливостей. Якщо ефект буде позитивним, зробити докладний звіт провпровадження, із викладенням також складнощів, з якими довелося стикнутися, імаксимально широко його оприлюднити, аби як владні органи, так і населенняінших місцевостей мало змогу прийняти рішення про доцільність використанняподібних підходів. Хоча, зважаючи на останні дослідження (див., наприклад), населення України здебільшого подібний підхід підтримає.

І, додатковий, але важливийфактор. Наразі в Україні ведеться робота щодо посилення місцевих спільнот.Надання можливостей вирішувати ступінь енергетичної незалежності може статиодним із факторів активізації громад та сприяти формуванню громадянськогосуспільства країни.