Чому такі бідні в багатій Україні?

Напочатку березня Уряд ухвалив «Стратегію подолання бідності». Подібний указ № 274/2010 «Про невідкладні заходи з подолання бідності» свого часу видавав і Віктор Янукович. На жаль, з кожним новим владним документом про боротьбу з бідністю ситуація тільки

Напочаткуберезня Уряд ухвалив «Стратегію подолання бідності».Подібний указ № 274/2010 «Про невідкладні заходи з подоланнябідності»  свого часу видавав іВіктор Янукович. На жаль, з кожним  новимвладним документом про боротьбуз бідністю ситуація тільки погіршується - кількість бідних в Україні збільшується.

Бідні є у всіх країнах, навіть розвинених. Але справа в тому, скільки таких людей, яким є рівень бідності і чи створила держава умови для виходу з неї шляхом організації нових робочих місць. Оскільки поняття бідності є відносним, то найкраще його оцінювати в порівнянні з іншими країнами. ООН, наприклад, веде оцінку рівня життя в 160 державах світу. В Україні на межі бідності близько 80% населення.

Якщо в США за основу мінімальної заробітної плати беруть набір товарів і послуг, які задовольняють основні фізіологічні та соціальні потреби звичайної сім'ї, в розрахунку на одну людину: наприклад, 20 видів м'ясопродуктів, оплата найманого житла, мобільного зв’язку, покупка один раз на 5 років автомобіля і т.п., що дає більше $1200 в місяць, то в Україні з початку 2016 року мінімальна зарплата становить всього 1378 грн., що не забезпечує навіть фізіологічний рівень виживання працівника. Мінсоцполітики щомісячно оприлюднює фактичний прожитковий мінімум, для працездатної особи, в цінах за січень 2016 року було 2676 грн.

Сьогодні смертність знову перевищує народжуваність. Україна знову вийшла у світові лідери по захворюваності на туберкульоз, який називають хворобою бідних.

В Україні найвищий рівень експлуатації найманих працівників в Європі. Частка зарплати в собівартості продукції, за даними Національної академії наук, становить 6,5% , проте в європейських країнах – більше 30%!

В Україні існує таке ганебне явище для цивілізованого світу, як бідність серед працюючих, кожен п'ятий працюючий бідний! Середня зарплата в Україні в 2015 році ледве досягла €155 (для порівняння: в Польщі – €980, у Латвії – €823, у Німеччині – €4100).

Але не всім погано живеться в Україні. Наші олігархи (Ахметов, Фірташ, Пінчук, Коломойський та ін.) потрапляють у перелік найбагатших людей Центральної та Східної Європи.

В результаті необдуманих і недолугих реформ Україна стала слаборозвиненою країною...

Ненормальність розвитку держави відображає і стандарт життя в Україні. Якщо у країнах Європейського Союзу співвідношення прибутків 10% найбільш багатих людей до прибутків такої ж кількості найбідніших становить 5:1 – 8:1, то в Україні 40:1. У нас між багатством і бідністю – справжня прірва!

У цих умовах основою впливу адмінресурсу на населення стає страх втратити навіть низькооплачувану, але все-таки роботу, страх за майбутнє своїх дітей. Багато бідних людей психологічно зламані. Вони легко зомбуються через ЗМІ і звикають до бідності і корумпованої влади.

Причини зубожіння

Земля України, кліматичні умови і природні ресурси країни – це унікальний Божий дар. Більше 40% європейських запасів чорноземів, вся таблиця Менделєєва – в наших надрах. Займаючи 1% світового суходолу, Україна має 5,2% її природних ресурсів. На початку незалежності в нас був один з найпотужніших у світі науково-технічних потенціалів. За кількістю винаходів на душу населення Україна перебувала на одному рівні з США. Правда, структура економіки була нераціональною. Зате тепер – ні структури, ні економіки. Чому? Причина полягає в тому, що при проведенні псевдореформ впроваджуються такі механізми:

- тотальна «прихватизація» всього, в тому числі і стратегічних підприємств енергетики і промисловості, крім того з наступного року готується розпродаж української землі;

- сліпе, бездумне виконання програми «шокової терапії»;

- відтік капіталів за кордон, в офшори: тільки в 2015 році виведено понад $5 млрд.

Все це дає підстави говорити не про реформи, а про зраду національних інтересів з боку олігархів та їх представників у владних структурах, які прикриваються гаслами «життя по-новому», зловживаючи при цьому безмежним і необґрунтованим терпінням зомбованого народу.

В Україні замість відомої економічної формули «гроші-товар-гроші» діє формула олігархії: «гроші-влада-гроші у квадраті».

20 сімей-кланів контролюють 90% багатств України і їм все мало.

Феодально-олігархічна модель економіки породила страшну бідність українців. Через це українська держава така слабка, бо не здатна змусити великий капітал коритися закону і бути соціально відповідальним.

Головною причиною бідності в багатій Україні є патологічна жадібність і меншовартість владної еліти, служіння олігархам, а не національним інтересам.

В результаті все суспільство стає хворим: владна еліта – духовно, а народ – фізично і морально. І ті, і інші не можуть спокійно спати, живуть у страху за своє майбутнє.

Як подолати бідність?

Щоб подолати бідність в Україні, треба провести наступні зміни:

- в політичній сфері – усунути з влади олігархів та їх маріонеток;

- в економічній сфері – базовою економічною політикою повинна бути інноваційна протекціоністська політика замість нинішньої мафіозно-ліберальної;

- в соціальній сфері – не протиставлення людини суспільству, а справжня турбота про неї, яка, не обмежуючи її прав і свобод, гарантувала б їй можливість отримати якісну освіту і медичне обслуговування, а також зайнятість за допомогою створення нових робочих місць;

- у виробничій сфері потрібно забезпечити державну підтримку для розвитку наукомістких, енергозберігаючих технологій в промисловості і сільському господарстві;

- в сфері державного регулювання економіки – створити ефективну грошово-фінансову та податкову систему;

- в освітній і культурній сфері – зробити ставку на розвиток інтелекту і культури українського народу.

Таким чином, стратегією прогресивного розвитку, яка виведе Україну з бідності та злиднів, є стратегія пріоритету національних інтересів і розвитку власного виробництва.

Тільки ця стратегія дозволить реалізувати в країні європейський вибір як європейський рівень демократії, так і європейський соціальний стандарт життя.