Чому інновації в Україні не працюють

Сучасні бізнес-моделі в нашій державі залишаються незмінними.

Що зможе наблизити Україну до списку інноваційних країн, та чому великі компанії не поспішають запроваджувати діджитал?

Fortune 500 – це список компаній, найрозвинутіших економічних систем світу, що розвиваються завдяки впровадженню нових технологій. Як правило, найуспішнішими вважаються ті, що реалізують довгострокові програми, направлені на модернізацію бізнес-моделі або ж створення кардинально нової концепції економічного зростання.

Чому серед списку країн, що реально впроваджують інновацій та діджиталізуються, ми не бачимо Україну? 

Як налаштуватись на інновації?

Вже ні для кого не секрет, що наразі сьогоднішні технології вказують на застарілість та падіння ефективності традиційних бізнес-моделей. Сучасні компанії з впевненим поглядом у майбутнє проводять дослідження з приводу впливу «цифри» на суб’єкти бізнесу – реакцію постачальників, партнерів, клієнтів, співробітників на зміни, з метою коригування та перегляду стратегічних планів. Натомість, в розвинених країнах саме уряд стає рушійною силою для стимуляції інноваційних процесів в економіці. Аналізуючи дослідження «Індексу інноваційності українських компаній», ми спостерігаємо обернену тенденцію, коли компанії рішуче тримаються за старі бізнес-моделі, намагаючись додати нових елементів, на кшталт нових коліс для старого воза з GPS-датчиком.

В той час, розумне використання інноваційних процесів – це потенційні десятки тисяч створених робочих місць. Досвід Канади тому найкраще підтвердження. У звіті CBRE Scoring Tech Talent надається інформація про створення 22,5 тис. робочих місць для технічних працівників, що підтримуватимуть функціонування та розвиток сучасних технологічних розробок. Ще один приклад - Індія. Тут за підтримки урядової ініціативи Start Up India міжнародними корпораціями було створено та відкрито 1200 дослідницьких центрів інноваційних розробок, що в свою чергу дало поштовх до розвитку внутрішнього підприємництва.

Інноваційний шлях розвитку країни слугує лакмусовим папірцем для потенційних інвесторів, а для нашої країни, це ще й шлях вирішення міграційної кризи через зниження відтоку якісних трудових ресурсів.

Останні дослідження KPMG вказують на беззаперечне лідерство США та Китаю у сфері технологічних розробок, що матимуть глобальний вплив на суспільство. В цих двох країнах зосереджено 60% компаній, що здійснюють технологічні прориви. Трійку лідерів замикає Індія. Четверте місце ділять між собою Японія та Великобританія. 

Трійка лідерів

Сполучені Штати Америки впевнено лідирують у сфері технологічних відкриттів та не збираються зупинятися. Силіконова долина задала велику планку, і все більше міст та технопарків намагаються досягти аналогічних результатів. До того ж переважна більшість високотехнологічних компаній, що лідирують на ринку, базуються в штаб-квартирах на території США. Як наслідок, це забезпечує підґрунтя для впевненого економічного зростання.

Китай, займаючи друге місце, інтенсивно впроваджує технологічні новинки та розробки, надаючи населенню можливість користуватися сучасними діджитал продуктами та послугами.

Індія, займаючи третє місце, має надзвичайно високий технологічний потенціал для відкриттів та проривів у сфері інновацій, оскільки багато уваги приділяє розвитку IT. Уряди країн-лідерів зацікавлені в розвитку та сприяють підприємництву через державні програми. В Японії це “Society 5.0”, в Німеччині – “Industrie 4.0”, в Китаї – “Internet+”, в Сполучених Штатах – “Індустріальний інтернет-консорціум”. 

Як виміряти цінність інновацій

Інновації мають свою цінність, і це можна виразити в якісних, кількісних показниках, таких як збільшення виручки, частки ринку, окупності інвестиційних вкладень.

Країни, що займають топові позиції в області технологій всіляко підтримують технологічний розвиток державними програмами науково-дослідницьких робіт, податковими пільгами, забезпечує високоякісними кадрами, сприяє їх збереженню в межах країни, приваблює зовнішніх інвесторів.

Китай з його багатовіковими традиціями втілює найсміливіші бізнес-проекти, кардинально змінюючи галузево-споживчий стрій. Яскраві приклади: Alibaba, Tencent, Didi Chuxing, що досягли лідируючі позиції в е-комерції завдяки діджитал технолоджи. Знову ж величезну роль відіграв уряд Китаю, впроваджуючи премії за інновації.

Ще 2006 року було прийнята довгострокова програма «Національний довгостроковий план розвитку науки і техніки», розрахований на 15 років.

В Японії відбулася справжня технічна революція в банківській сфері, внаслідок якої більше 32 тис. робочих місць скоротилося, а на заміну працівникам прийшли робото технічні технології. З точки зору ефективності, це мало великий успіх та вивільнило більше часу для працівників. 

З кого брати приклад Україні

Приклад Кореї можна розглядати як один з варіантів. Її економіка знаходиться під тиском експорту великих технологічних компаній. Розуміючи це, урядом був створений Президентський комітет I-Korea 4.0, який мав на меті створити умови для роботи малих та середніх компаній з подальшим розвитком, можливістю конкурувати на міжнародній арені. Основна ставка в допомозі вітчизняним галузям була зроблена на інтелект, інновації та взаємодію. Готуючи платформу під промислову революцію, уряд виділяє 2 млрд. доларів на підтримку науково-дослідницької діяльності.

Ситуація в Україні дещо відрізняється. За даними KPMG Україна в рамках дослідження «Mind Innovation Index 2019: штучний інтелект, але піратський софт», більшість вітчизняних компаній не готові та не мають бажання змінювати звичні бізнес-моделі.

В переважній більшості випадків запровадження нових технологій виробництва, набуття персоналом нових навичок або зміна маркетингової стратегії вже вважається за інноваційний процес. Ситуативно це принесе матеріальну вигоду, але в розрізі глобальних інноваційних процесів, це негативно вплине на українську економіку в цілому.

Один з базових пластів вітчизняної економіки є аграрний бізнес. Здавалося б найбільші компанії, галузеві лідери мають тримати руку на пульсі інновацій, а фактично вони мають чи не найнижчий індекс інноваційності. Купили дрон, встановили GPS-датчики в техніку на полі тай годі.

Шанс виправити ситуацію з’явився, коли Україна почала рух в європейському напрямку. Діджиталізація в великих приватних компаніях відкрила б перспективи європейського ринку. Але для цього конче необхідно переглянути регулятивну політику, пріоритети, взаємодію влади з бізнесом. Одними податковими пільгами, субсидіями та нагородами мети не досягти. Потрібно розпочати з якості освіти, підняти цифрову грамотність населення загалом, дати людям інтернет в поле, в кінці кінців.

Так свого часу зробила Великобританія з її фінансовим рівнем, стабільною правовою системою, найкращими університетами. Королівство вклало бюджетні кошти у покращення та навчання населення цифровим навичкам. Результат, 90-річні бабусі сплачують побутові рахунки зі своїх смартфонів.

Що чекає Україну в майбутньому: технологічне чудо або технологічна безодня, залежить від нас, від змін у власних компаніях. Бажання кожного підприємця ставати краще, застосовувати інновації стимулюватиме конкурентів та ринок в цілому, чи й надалі займатися фікцією.

Прийшов час діджиталізуватися сьогодні, завтра буде запізно.