Удар по олігархам чи пересічним громадянам?

60 млрд гривень – саме стільки щорічно додатково хоче отримати уряд, впровадивши в дію законопроект №5600 про зміни до Податкового кодексу України.

Влада не приховує, що саме фіскальна мотивація – головний рушій запропонованих змін. Фінансова криза наростає і без нових джерел наповнення бюджету держава не зможе виконувати свої соціальні зобов’язання. Саме тому вона готова взятися навіть за гаманці дуже багатих людей. Хоча ретельний аналіз урядових пропозицій демонструє, що платитимуть не лише олігархи, але й пересічні громадяни.

Найбільше (10,3 млрд грн) уряд планує залучити за допомогою мінімального податкового зобов’язання (МПЗ) з 1 гектара сільськогосподарських земель. Фактично це новий податок на землю, у формулі розрахунку якого враховані нормативна грошова оцінка 1 га земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, площа земельної ділянки, кількість календарних місяців, протягом яких земділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах, коефіцієнт, що становить 0,05 (для ФОПів IV групи його застосують у половинному розмірі). Тобто якщо аграрій сплатив податки (ПДФО і військовий збір), а їх сума виявилась меншою за МПЗ, то йому доведеться сплатити різницю. Так само схуднуть гаманці власників паїв, бо незалежно від того, чи отримали вони прибуток від своєї землі – МПЗ доведеться заплатити в середньому по 1,5 тис. грн. за гектар. Більше того, законопроект №5600 знижує граничну площу землі, з якої доходи від продажу врожаю не оподатковуються. Якщо сьогодні це 2 га, то буде 0,5 га. Тобто під новий податок підпаде майже кожен селянин.

Цей крок обґрунтовують потребою в детінізації сільськогосподарських земель, коли вирощують продукцію на земельних площах, які де-факто перебувають в оренді, але юридично це ніде не зафіксовано. Проте, є великі побоювання, що на практиці це слугуватиме інструментом для стимулювання селян швидко позбутися земельної власності, продавши її за безцінь агробаронам.

Крім впровадження МПЗ влада хоче скасувати мораторій на індексацію нормативної грошової оцінки земель. Основою такої оцінки є рентний дохід, тобто кошти, які можна отримати від максимально ефективної експлуатації землі. Вона є базою для розрахунку земельного податку, що йде до місцевих бюджетів та орендної плати. Таким чином, фермерам доведеться платити більше (4,5% нормативно-грошової оцінки землі).

4 млрд грн заплановано отримати за рахунок збільшення ренти за видобуток корисних копалин. В основному йдеться про залізну руду. Наразі ренту сплачують від собівартості (11-12%), а уряд пропонує виплачувати її від ринкової ціни. Причому, відсоток ренти буде залежати від ціни за тонну сировини – чим більша ціна, тим більший відсоток. Фактично це в 2,5 рази збільшить ренту на видобуток залізної руди. Кошти підуть як в державний, так і в місцеві бюджети (60 на 40%).Ще 3 млрд грн надійдуть від обмеження бюджетного відшкодування ПДВ для посередників з продажу споживчих товарів. Крім того, за деякі сільськогосподарські товари (тварини, рослини, готові харчові продукти, деревина, текстиль тощо) відшкодування ПДВ відбудеться лише після надходження валютної виручки. Для влади – це спосіб боротьби з так званими податковими «скрутками», в процесі яких бізнес мінімізує свої зобов’язання по сплаті податку на додану вартість за рахунок обміну між підприємствами податковими зобов’язаннями та кредитами. Експерти оцінюють щорічні втрати держави від «скруток» в 40 млрд грн.

2,3 млрд хочуть отримати, скасувавши пільги на сплату ПДВ для юросіб, що займаються перепродажем житла на вторинному ринку. Але й фізосіб, які торгують нерухомістю, чекає неприємність – ставка ПДФО зросте з 5 до 18%. Так держава планує ліквідувати схему, за якою продаж квадратних метрів відбувається саме через фізичних осіб, аби мінімізувати оподаткування. Теоретично це мало стосується звичайних покупців, але, насправді, торгівці житлом обов’язково перекладуть навантаження на плечі пересічних громадян.

1,5 млрд грн матиме бюджет від змін у сплаті 5% акцизного податку на тютюнові вироби. Якщо сьогодні цей тягар лягає на роздрібних торговців, то у разі ухвалення законопроекту його перекладуть на виробників та імпортерів. Тим самим влада хоче покращити адміністрування цього податку, оскільки великі гравці будуть дисциплінованіше його платити. Наразі надходження від податку йдуть до місцевих бюджетів, але в разі його сплати виробниками він піде до центральної скарбниці. Щоб повернути кошти від акцизів на місця, уряд пропонує ухвалити відповідні зміни до Бюджетного кодексу.

Так само анонсовано руйнування ще однієї схеми ухилення від акцизного податку, коли перед підвищенням ставок торговці максимально накопичують запаси товару, аби, продавши його, менше заплатити державі. Для сплати акцизного податку тепер застосують коефіцієнт 1,5 до тих, хто ввозить на внутрішній ринок тютюновий товар, який перевищує 115% середньомісячного обсягу реалізації.

Для постачальників вітрової та сонячної енергії влада приготувала окремий акцизний податок, що вже викликало у них бурхливу негативну реакцію. Зокрема, вони прогнозують, що додаткові витрати виробників «зеленої» енергетики складуть 1,63 млрд грн щорічно, а «зелений» тариф буде фактично знижений на додаткові 3,2%. Уряд, у свою чергу, прогнозує від нового акцизу надходження в розмірі більше 2 млрд грн.

Але дорікнути владі в неувазі до проблем екології навряд чи можна, бо цим же законопроектом екологічний податок за скиди у води збільшили в 1,6 разів з його поступовим підвищенням у 8 разів до 2029 року. Так само більше платитимуть ті, хто спричиняє викиди CO2 в повітря, а також підприємства гірничої промисловості (з 0,49 грн за тонну до 1,5 грн за тонну).

Це далеко не повний перелік податкових новацій, які пропонує так званий «ресурсний» законопроект. Розпропагований владою як удар по олігархам та багатим людям, він насправді може боляче вдарити по звичайним українцям. У будь-якому випадку, реалізація запланованого зможе принести держбюджету додаткові мільярди гривень. Але, очевидно, менше ніж очікували ініціатори, бо з новими податками з’являться й нові способи ухилення від них, а довіри до держави в питанні справедливого розподілу отриманих доходів аж ніяк не побільшає.