Зміна ОПФ підприємства та право постійного користування землею

Згідно статті 108 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Тобто, нова юридична особа є правонаступником усіх прав та обов?язків попередньої особи (універсальне правонаступництво).

Щодо правого статусу землі, при зміні організаційно правової форми підприємства, у якого було наявне право постійного користування земельною ділянкою, відповідно до положень статті 92 Земельного кодексу України (надалі – ЗК України), права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

a) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

b) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

c) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

d) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

e) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності;

f) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

g) право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Однак абзацом одинадцятим пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 N 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками,набуте в установленому законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Питання щодо статусу земельних ділянок, які перебували у безстроковій оренді у таких підприємств законодавець вирішив наступним чином. Він визначив їх статус у перехідних положення ЗК України.

Як зазначено у пункті 6 перехідних положень ЗК України:

«Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку ».

Але, Конституційний суд України своїм Рішенням від 22.09.2005 N 5-рп/2005 року визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

· П ункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

· Положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14 ) та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" (563-12), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Враховуючи наведене, підстави (зобов'язання) щодо переоформлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою на право оренди, якщо не змінювалась організаційно правова форма товариств чи його назва, відсутні.

Судова практика з цього приводу така:

1. Постановою Вищого господарського суду України у справі № 5028/3/47/2011, визначено:

«Право постійного землекористування може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством. З правового аналізу вказаної норми вбачається, що право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України».

2. Ухвалою Вищого адміністративного суду України у справі № 693/809/14-а, встановлено:

«Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпними.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що при зміні в назві організаційно-правової форми відповідача (ВАТ/ПАТ) по суті не змінилися відомості внесені до Єдиного державного реєстру підприємств й організацій України, залишився не змінний ідентифікаційний код юридичної особи – ОСОБА_1 , а також місцезнаходженню підприємства - м. Жашків».

3. Постановою Вищого господарського суду України у справі № 5004/1264/12, зазначено:

«Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 Земельного кодексу України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою».

Отже, у випадку зміни назви суб’єкт господарювання залишається тим самим, жоден акт чинного законодавства (у т.ч. ст.ст. 140, 141 ЗК України, які передбачають підстави припинення права власності та права користування земельними ділянками) не передбачає припинення права на земельну ділянку внаслідок зміни назви юридичної особи. Тому, право, що виникло, продовжує існувати.