Цікава судова практика з публічних закупівель та позиції ВГСУ

Розглядалася касаційна скарга Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.10.2016

та на рішення господарського суду Запорізької області від 11.08.2016

у справі № 910/10595/16

за позовом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

до Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О.Г. Івченка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної казначейської служби України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного концерну "Укроборонпром"

за участю Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України

про визнання договору про державну закупівлю від 06.12.2012 № 41 недійсним. 

Дана справа має комплексний характер і містить значну кількість цікавих правових позицій, утім вважаю за необхідне звернути увагу на такі правові позиції ВГСУ: 

- у разі незгоди з прийнятим замовником рішенням щодо визначення процедури закупівлі у одного учасника або щодо інших причин/підстав, позивач (попередник позивача) мав право на оскарження процедури закупівлі, однак позивач (попередник позивача) не вжив жодних дій щодо оскарження процедури закупівлі у передбачені законом строки, що, в свою чергу, кореспондується з відсутністю підстав для визнання укладеного договору недійсним (нікчемним). 

- щодо доводів касатора про безпідставну відмову господарських судів попередніх інстанцій у призначенні та проведення економічної експертизи, Вищий господарський суд України виходить з того, що у розумінні ст. 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Так,суд обґрунтовано відхилив клопотання про призначення економічної судової експертизи, оскільки (по-перше) договір № 41 від 06.12.2012 укладено відповідно до акцептованої пропозиції за результатами процедури закупівлі, яка не перевищувала обсяг бюджетних асигнувань і законність якої не спростована, а (по-друге) встановлення факту невідповідності визначеної у договорі ціни будь-яким економічним нормативам не може свідчити про наявність або відсутність правових підстав для визнання договору недійсним, а може лише впливати на виконання даного договору, зокрема щодо порядку розрахунків між сторонами.

- домовленість сторін щодо застосування умов оспорюваного договору про закупівлю, укладеного 06.12.2012 до відносин, що виникли між сторонами з 01.11.2012, тобто до моменту укладення договору, узгоджується з вимогами законодавства, зокрема ст. 631 ЦК України, тому не є підставою для визнання такого договору недійсним.

- Вищий господарський суд України повинен використовувати свої повноваження на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди.