Фінансовий лізинг

Послуги з фінансового лізингу мають право надавати фінансові установи та юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, які отримали ліцензії з надання послуг фінансового лізингу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національний банк України видає небанківським фінансовим установам та особам, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, визначає порядок їх видачі, зупинення, поновлення та відкликання (анулювання).

Орган ліцензування видає ліцензії на надання послуг з фінансового лізингу (п.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг;

Юридичні особи зобов'язані затвердити внутрішні  правила надання послуг з фінансового лізингу (п. 4.1 розділу 4 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 21 від 22.01.2004.

Закон України «Про фінансовий лізинг» (проект № 1111 від 29.08.2019),(надалі – Закон про фінансовий лізинг), визначає, що:

фінансовий лізинг – вид цивільно-правових відносин за якими лізингодавець зобов'язується передати лізингоодержувачу на визначений строк (але не менше одного року) у володіння та користування річ, що належить лізингодавцю на праві власності і була набута ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або річ, спеціально придбану лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій і умов.

Договір фінансового лізингу – договір, за яким надаються послуги з фінансового лізингу.

Визначення лізингодавцем можливості укладення договору фінансового лізингу здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) лізингоодержувача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв’язку.

Умова договору фінансового лізингу щодо права лізингодавця змінювати розмір лізингових платежів в односторонньому порядку є нікчемною.

Договір фінансового лізингу не підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених законом або домовленістю сторін. Договір фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню на вимогу однієї із сторін такого договору (ч.2, ч.3 ст. 15 Закону про фінансовий лізинг (в останній редакції)).

Істотними умовами договору фінансового лізингу є: об`єкт фінансового лізингу з зазначенням індивідуальних ознак, які дозволяють його чітко ідентифікувати; строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об`єктом фінансового лізингу (строк лізингу); строки передачі об’єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу; порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (в тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Новою нормою для ринку лізингових послуг є те, що нотаріальне посвідчення договіру фінансового лізингу транспортного засобу за участю фізичної особи є ні обов'язком, а правом кожної сторони такого договору  (ч.2, ч.3 ст. 15 Закону про фінансовий лізинг (в останній редакції).

До набрання чинності Законом України «Про фінансовий лізинг» договори лізингу транспортних засобів, де стороною є фізична особа, підлягають нотаріальному посвідченню, виходячи з системного тлумачення положень ч.2 ст. 799, ч.2 ст. 806 Цивільного кодексу України.


Перелік використаних джерел:

1) Проект вноситься народним депутатом України Гетманцевим Д.О. Закон України «Про фінансовий лізинг» (проект № 1111 від 29.08.2019),

2) Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності»,

3) Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», 

4) Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), що затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року за №913,

5) Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затверджене Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 21 від 22.01.2004, 

6) Цивільний кодекс України.