Іноземні компанії відкривають бізнеси в Україні навіть під час війни. Вони формують новий інвестиційний ландшафт — з новими лідерами, секторами та логікою географії
Коли в лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, інвестори прогнозували масовий відтік капіталу з України та застій. Проте реальність виявилася складнішою — і значно більш оптимістичною. За даними Національного банку, війну не зупинив прихід нових іноземних компаній, а механізми капіталізації й підтримки економіки почали трансформуватися під впливом відновлення.
За період війни в Україні зареєстровано сотні нових підприємств з іноземним капіталом — це не просто благодійність чи гранти, це інвестиції з перспективою прибутку. Вони несуть гроші, технології й експертизу, необхідні для довгострокової відбудови.
Ось як виглядає динаміка прямих іноземних інвестицій (FDI) в Україні під час війни:
За даними Lloyds Bank Trade, притік FDI зріс до $4,2 млрд у 2023 році, порівняно з дуже низьким показником у 2022.
У 2024 році обсяг FDI впав: до близько $3,33–3,98 млрд залежно від джерела.
За оцінками Київської школи економіки (KSE), велика частина цього FDI — реінвестовані прибутки: близько 70 % у 2023–24 роках.
У першому кварталі 2025 року, за звітом НБУ, чистий притік FDI становив 178 млн дол.
Ці дані свідчать, про активність іноземних інвестицій, але їхній характер змінився — акцент не на нових “greenfield” проектах, а на реінвестиції існуючого бізнесу. При цьому зниження обсягу нових вкладень і росту ризиків є серйозною перешкодою.
Географічне переміщення інвестицій: не лише Київ
Один із найцікавіших трендів — це змінена географія інвестицій. Війна змусила бізнес переосмислити, куди вкладати гроші, і багато компаній почали розгортати свою інвестиційну мапу на захід та у більш безпечні регіони.
За даними аналітиків, західні регіони України, а також південно-західні, мають великий потенціал для виробничих інвестицій.
У дослідженні “Ukraine’s Economic Reconstruction” зазначається, що під час відбудови Західна Україна може стати “пріоритетом приватних інвесторів” саме через менші ризики та перспективу інтеграції в європейські ланцюжки.
Водночас, Київ та Київщина залишаються центром міжнародного бізнесу, але їхня роль трансформується — зростає частка інвестицій, націлених на регіональні можливості, а не лише на столицю.
На “ReBuild Ukraine 2025” — масштабній виставці з відбудови України — влада та бізнес активно просувають проєкти регіонального розвитку, залучаючи міжнародних інвесторів.
Це означає: відбудова України — не просто централізований процес, а децентралізована економічна трансформація. І західні та київські регіони можуть стати гравцями великої економічної гри.
Сектори відбудови: куди йдуть гроші інвесторів
Іноземні гроші не вкладаються хаотично — є чіткі пріоритетні напрями:
Інфраструктура й енергетика: наприклад, Європейський банк реконструкції та розвитку (EBRD) планує інвестувати щонайменше 1,5 млрд євро у 2025 році у приватний сектор, інфраструктуру, енергетику.
Гірничорудний сектор: Україна має значний потенціал ресурсів, і нова угода зі США створює фонд реконструкції для інвестицій у критичні мінерали.
Промислове виробництво: за даними KSE, інвестиції йдуть на виробничі підприємства у західних і південно-західних регіонах.
Фінанси, нерухомість, ІТ та комунікації: згідно з даними Lloyds Bank Trade, традиційні сектори зростають, хоч інвестиції розподіляються більш обережно.
Інфраструктура для інвесторів: нові правила й інструменти
Щоб заохотити інвесторів у відбудову, НБУ та уряд роблять кроки:
У липні 2024 року Нацбанк оновив нормативну базу, щоб дозволити іноземним фінансовим установам прямий доступ до ринку інструментів відновлення (крім держоблігацій).
Це створює “інфраструктуру” для залучення іноземного капіталу прямо в відбудову: інвестори можуть інвестувати через український ринок цінних паперів, фінансувати приватні проєкти, не обмежуючись лише портфельними інвестиціями.
Ризики й виклики
Однак є кілька суттєвих ризиків:
Інвестиції в основному реінвестовані — це означає, що нових “зелений проектів” не так багато. Це стримує потенціал для справжнього економічного зростання.
Географічне переміщення інвестицій на захід не гарантує відсутність ризиків — навіть “відносно безпечні” регіони можуть постраждати від обстрілів.
Регуляторні, бюрократичні бар’єри та непередбачуваність війни все ще стримують більші інвестиції.
Макроекономічна нестабільність: наприклад, зміни у валютному регулюванні або контроль капіталу можуть впливати на рішення інвесторів.
Прогнози та потенціал майбутнього
За оцінками KSE, після завершення війни інвестиції можуть значно зрости: прогноз — до $10 млрд FDI на рік вже в 2027–2028 рр.
Західні регіони України можуть стати новим “промисловим поясом”: тут інвестори бачать потенціал для виробництва, логістики, зелених технологій.
Завдяки новим інструментам (наприклад, через НБУ) іноземці можуть активніше вкладати в проєкти відновлення, а не лише “зберігати прибутки” у вже існуючих підприємствах.
Стратегічне партнерство (наприклад, США–Україна у видобутку мінералів) дає шанс сформувати нові галузі з високою доданою вартістю.
Висновок
На інвестиційній мапі України іноземні гроші вже зараз формують нову географію економіки. Вони не обмежуються великими містами, а рухаються туди, де є потенціал для відбудови — у “відносно безпечні” регіони, здебільшого на захід та Київщину.
Такий підхід — не лише жест довіри до України, а економічна ставка на майбутнє: на зростання, індустріалізацію, технології. Але щоб цей потенціал справді спрацював, влада має продовжувати створювати прозору та сприятливу регуляторну систему, мінімізувати ризики для інвесторів і підтримувати інфраструктуру, яка дозволяє вкладати в реальні бізнес-проєкти відбудови.
