Незабаром розпочнеться чергова сесія Верховної Ради України, на якій народні депутати України візьмуться за нові закони, а також продовжать роботу над законопроєктами, які були вже попередньо ухвалені в першому читанні на попередній сесій.
Одним із таких законопроєктів є проєкт Закону України «Про народовладдя через всеукраїнський референдум» (реєстр. № 3612), проголосований 18 червня 2020 р. в першому читанні. Цей документ був підготовлений робочою групою з народовладдя та внесений Президентом України 9 червня 2020 року. 30 червня 2020 року на Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування на своєму засіданні створив робочу групу з опрацювання та підготовки до другого читання законопроєкту № 3612.
Ще до цього голосування в першому читанні Голова Верховної Ради України звернувся до Європейської комісії за демократію через право (Венеційської комісії) з проханням надати правову оцінку законопроєкту. Венеційська комісія вже неодноразово за запитом України надавала свої висновки та проводила оцінку текстів як діючих актів, так і таких, які лише розглядаються Парламентом.
21 липня 2020 р. вже було опубліковано терміновий Висновок (№ 990/2020), спільно підготовлений Венеційською комісією та Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) ОБСЄ з цього питання. Цей документ буде рекомендований для затвердження на 124-му пленарному засіданні Венеціанської комісії, яке відбудеться 8-9 жовтня 2020 року.
В цілому, Венеційська комісія та БДІПЛ високо оцінили відповідність законопроєкту про всеукраїнський референдум міжнародним стандартам референдної процедури, зокрема Кодексу належної практики щодо референдумів, розробленому Венеційською комісією, Документу Копенгагенської наради Конференції з людського виміру ОБСЄ 1990 року та Резолюції ПАРЄ 2251 (2019) «Оновлення керівних принципів для забезпечення справедливих референдумів у державах-членах Ради Європи». Обидві інституції привітала зусилля України, спрямовані на зміну власної правової та інституційної основи, що стосується питання національних референдумів для того, щоб узгодити її з відповідними рекомендаціями Венеційської комісії та БДІПЛ, зобов’язаннями ОБСЄ, Ради Європи та іншими міжнародними документами й стандартами в галузі прав людини, а також із належною практикою проведення референдумів.
Однак, незважаючи на те, що цей законопроєкт, на думку Венеційської комісії, є значним кроком вперед у порівнянні з законом «Про всеукраїнський референдум» 2012 року, який був визнаний неконституційним у 2018 р., комісія висловила ряд зауважень до законопроєкту, які Верховній Раді було б слушно врахувати під час підготовки законопроєкту до другого читання, зокрема:
підвищити роль Парламенту при проведенні референдумів за народною ініціативою, насамперед щодо законодавчого скасувального референдуму;
заборонити проведення всеукраїнського референдуму одночасно разом з черговими місцевими виборами;
продовжити термін збору підписів виборців для проведення референдумів за народною ініціативою;
гармонізувати законопроєкт з виборчим законодавством для подальшого зміцнення механізмів доступності референдумів для людей з обмеженими можливостями, а також для більш ефективного здійснення виборчих прав ВПО;
синхронізувати положення законопроєкту із законодавством про фінансування політичних партій;
додати конкретні статті, які передбачають ефективні санкціями для ЗМІ та ін.
Чи не найбільше критики було висловлено щодо так званого “електронного голосування”, яке побіжно згадується у законопроєкті, однак ті норми законопроєкту, які регулюють це питання, мали б набрати чинності з дня початку роботи автоматизованої інформаційно-аналітичної системи ЦВК щодо забезпечення електронного голосування. Венеційська комісія наголосила, що використання сучасних технологій допомагає значно спростити референдні процедури, але також це і створює ризики для того, аби спотворити волевиявлення виборців чи навіть сфальсифікувати результати голосування. На думку комісії, цей законопроєкт навряд чи взагалі регулює питання організації та проведення електронного голосування, а тому ці положення було б краще вилучити з нього.
Як бачимо, робочій групі Комітету ВРУ з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування є ще над чим попрацювати для того, щоб законопроєкт про всеукраїнський референдум вийшов більш якісним, чітким та зрозумілим, а не став загрозою для національної безпеки (як, наприклад, попередній неконституційний закон). Тому народним депутатам України доцільно ретельно опрацювати рекомендації Венеційської комісії та БДІПЛ з врахуванням українських реалій.