Тактика тисячі порізів або як українським винам стати частиною бренду України
Опосередковано українське вино забезпечує робочими місцями чимало суміжних галузей – логістику, торгівлю, маркетинг, HoReCа, скляну, паперову, картонну промисловість та інші.
У виноградарстві й виноробстві України задіяно понад 200 тисяч людей. Опосередковано українське вино забезпечує робочими місцями чимало суміжних галузей – логістику, торгівлю, маркетинг, HoReCa, скляну, паперову, картонну промисловість та інші.
У 2019 році виноробні підприємства України перерахували до державного бюджету 1507 млн грн акцизних зборів, 300 млн грн ПДВ та сплатили 700 млн грн податків із роздрібної торгівлі.
Вино не тільки наповнює державну казну, але й слугує маркером цивілізаційного розвитку суспільства, вимагаючи довгострокового планування та креативного підходу. Щобільше, воно формує та підсилює бренд країни-виробника у світі. Цим успішно користуються не тільки традиційні виробники вина старого світу – Італія та Франція, але і Чилі та Нова Зеландія, вина яких надійно закріпилися на полицях супермаркетів та в меню ресторанів, зайнявши своє місце на винній карті світу.
Здавалося б, Україні, яка десятиліттями намагається сформувати власний винний бренд, варто системно підтримати українських виноробів. Проте цього не відбувається. Таке враження, що Україна, маючи потужні традиції виноробства, забула про власну виноградну лозу та стала згасати.
Так, у період з 2014 по 2018 роки, згідно з даними Держкомстату, загальна площа виноградників в Україні скоротилася з 49 до 43 тис. га. Ця сумна тенденція, судячи з усього, і надалі буде продовжуватися. Прагнучи швидких результатів, землю можна засіяти рапсом і через пів року отримати урожай. Але з вином так не вийде – шлях від висадженої виноградної лози до келиха вина – це щонайменше 4 роки кропіткої праці винороба, а також мільйони інвестицій.
Нераціональний підхід до розвитку українського виноробства можна назвати тактикою тисячі порізів. Невеличкі, непомітні, які ведуть зрештою до того, що частка українського вина невпинно скорочується, ресурсів для того, щоб підтримувати та розвивати виноробство стає менше, а бренд «Україна» знецінюється.
Проте, не зважаючи на таку невеселу картину, потенціал української винної індустрії величезний. Для прискорення розвитку українських виноробних компаній державі потрібно здійснити три кроки. По-перше, варто скасувати акциз на тихі та ігристі вина в Україні й, тим самим, наблизити країну до стандартів ЄС. Наступний крок – створити спеціальний фонд, до якого буде надходити половина акцизних зборів від діяльності підприємств виноробної галузі. І, нарешті, для спрощення міжнародної торгівлі варто ратифікувати Угоди про зону вільної торгівлі. Наразі, Україна досі не має зони вільної торгівлі із Туреччиною, на відміну від Молдови, яка може постачати своє вино на турецький ринок з нульовим митом.
В основі українського виноробства лежать пристрасть та працьовитість українських виноробів: амбітних, професійних та цілеспрямованих, які працюють над тим, щоб українське вино зайняло гідне місце на винні карті світу. Попри складнощі, саме вони створюють достойне вино та роблять усе, аби популяризувати його за кордоном. На сьогодні, ми – єдина в Україні компанія, яка перемогла у конкурсному відборі ЄБРР на розміщення своїх товарів на провідній онлайн-B2B платформі Китаю 1688.com. На ній українські вина будуть представлені під колективним брендом #TradeWithUkraine разом з іншими українськими підприємствами. Тому не за горами той час, коли зусилля українських виноробів відзначать підняттям келиха українського вина в Україні та за кордоном.
- Альтернативи децентралізації енергогенерації в Україні не існує Олексій Гнатенко вчора о 15:31
- Відкриті дані: прозорість проти корупції Діана Граділь вчора о 13:39
- Способи захисту прав власника від самочинного будівництва на земельній ділянці Євген Морозов вчора о 10:45
- Власть, наука, интеллект – инвестиции в средний и малый бизнес и устойчивое развитие Вільям Задорський вчора о 04:01
- Прифронтовий Миколаїв. Яку допомогу можна отримати у місті, де лінія фронту зовсім близько Галина Скіпальська 25.07.2024 13:53
- На що дивляться інвестори? Олександр Висоцький 25.07.2024 12:22
- Де нормальний начпрод, там якісні продукти харчування Дана Ярова 25.07.2024 12:06
- Розвиток європейського ринку водню: Нові ініціативи та перспективи Олексій Гнатенко 25.07.2024 10:17
- Внесіть зміни у свій щоденний "to do list" Катерина Кошкіна 25.07.2024 09:59
- Гранти на відновлення та енергоефективність житла: можливості від Фонду енергоефективності Єгор Фаренюк 24.07.2024 21:44
- Порушення прав власника земельної ділянки внаслідок самочинного будівництва Євген Морозов 24.07.2024 19:48
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? Євгеній Сільверстов 24.07.2024 18:00
- Кого підтримуватиме Ізраїль під час виборів у США? Олег Вишняков 24.07.2024 13:22
- Європейська рада схвалила висновки щодо інфраструктури електромережі ЄС Олексій Гнатенко 24.07.2024 12:30
- Спільна власність чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу Євген Морозов 23.07.2024 19:26
- Boris Johnson: Запрошення до усвідомлення – домовлянь з РФ не буде 1882
- Суди проти рф – реалії, фантазії, міфи. Перспективи Арбітражу 299
- Як застосувати методи відбору постачальників НАТО у наших реаліях? 91
- Чому конкурентні закупівлі – це більше ніж просто вимога закону 65
- Дизайн дитячого простору 63
-
11 млрд доларів тому, кого немає. На що просила гроші Україна в Берліні
Бізнес 87043
-
У Харкові обрали нові назви для трьох станцій метро
Бізнес 11232
-
Помпео виклав своє бачення мирного плану Трампа: лендліз на $500 млрд і реальні санкції
Бізнес 9244
-
Криза мобільного зв’язку. Скільки коштуватиме подовження зв'язку під час відключень
Бізнес 5710
-
Київський підприємець почав розбирати Tesla, щоб заряджати оселі – FT
Технології 5393