Поствоєнні тенденції, що змінять енергобаланс України: перспективи природного газу

Природний газ втрачає своє колишнє значення в умовах фінансової нестабільності, зниження внутрішнього споживання та нових європейських екологічних норм

Зміни в геополітичному ландшафті світу, війна Росії проти України та екологічні виклики 21 століття вимагають від України радикального переосмислення її енергетичної стратегії. Якщо раніше питання енергобезпеки фокусувалося на природному газі як на домінуючому ресурсі, то зараз Україні необхідно зробити рішучий крок вперед, відповідаючи на виклики часу. Вступ в епоху «зеленої» енергії та зростаюча потреба в стабільності роблять нагальною необхідність змін в енергобалансі країни в середньостроковій перспективі. Ця необхідність вже сама по собі відповідає на питання чому воднева реформа може стати ключовим рішенням у цьому контексті, але є й інші об’єктивні чинники, які вказують на актуальність такого кроку.

Завершення війни з Росією може стати не лише етапом політичного відновлення для України, але й переломним моментом для її енергетичного майбутнього.

І ось чому це може статися у середньостроковій перспективі поствоєнного періоду.

Традиційний ресурс – природний газ – втрачає своє колишнє значення в умовах фінансової нестабільності, зниження внутрішнього споживання та нових європейських екологічних норм.

Транзит газу через ГТС України зазнав втрат у своїх обсягах, особливо з урахуванням відносин з Росією. Внутрішнє споживання також має тенденцію до зниження, у тому числі через обмежену діяльність індустріальних споживачів, які були основними покупцями природного газу.

НАК «Нафтогаз», яка є провідною компанією у постачанні газу побутовим клієнтам, представникам бізнесу та промисловим підприємствам нашої країни, зі своєю багаторічною збитковістю та непрозорою фінансовою діяльністю вже не викликає оптимізму. Транзитні об'єми газу падають, і газові сховища лише раз за останні 10 років були заповнені в середньому на 65%. Таке положення речей не надає підстав для сподівань на залучення зовнішнього капіталу на збільшення видобутку природного газу.

Європейський Союз взяв курс на вуглецеву нейтральність, і цей time-frame обмежується 2035 роком. Це ставить під загрозу вже й без того хитку газову промисловість України. Але є варіант, який може не просто розв'язати ці проблеми, а й зробити енергетичну систему країни більш стабільною та надійною і відповіддю на це може бути воднева реформа.

Воднева реформа може стати не лише запасним варіантом, а безальтернативним та ключовим стратегічним рішенням для майбутнього України. «Зелений» водень вже наближається до цінового паритету з природним газом. Якщо ціна «зеленого» водню опуститься нижче 3 доларів за кг, газова ера може закінчитися, і Україна отримає шанс на повне енергетичне відновлення та стабільність.

Тож, з урахуванням всіх цих факторів – від воєнних руйнувань до європейських екологічних ініціатив – воднева реформа перетворюється з «однієї з опцій» на єдиний вірний напрямок на шляху до декарбонізації та нової енергетичної парадигми.