В проекті урядової програми відновлення економіки не вистачає конкретики

Днями уряд презентував Програму стимулювання економіки для подолання наслідків COVID-19: "Економічне відновлення".

Автори певні, що їх стратегія дозволить вивести країну на втрачені економічні позиції вже в другій половині 2020 року. Наміри хороші, але вкрай амбітні. Адже прогноз Світового банку говорить про те, що загальна слабкість економіки не дозволить Україні швидкого відновлення на відміну від більшості сусідніх країн, а рівень 2019 року буде досягнуто тільки у 2021 році.

Уряд робить ставку на підтримку вітчизняного виробника і створення нових робочих місць. І це можна вітати. Програма сформована за кількома напрямками: доступ до фінансів та ринків, дерегуляція економіки, модернізація та розвиток інфраструктури.

Зазначу, що автори документу визначили пріоритетність своїх ініціатив і прив’язали це до майбутнього економічного ефекту і складності впровадження. Як позитив, оцінюю задекларовану участь у реалізації програми представників усіх галузей економіки.

Чого не вистачає у програмі? Чіткого прогнозу динаміки ВВП. А саме цей показник є базовим. Кабмін очікує, що у 2020 році внутрішній валовий продукт України скоротиться на 4-8% у порівнянні з 2019 роком. Чи не завеликий люфт? Напевно тому, що 3,5% падіння прогнозує Світовий банк, а 7,7% - МВФ. А де ж наш власний, уточнений, прогноз?

Уряд пропонує запровадити автоматичне продовження строку дії ліцензій та дозволів, послабити адміністративний тиск на бізнес, скоротити документообіг у стосунках із підприємцями, тимчасово заборонити планові податкові перевірки і блокування господарської діяльності багатопрофільного бізнесу. Так, бюрократичні перепони заважають бізнесу, тому їх треба позбуватися. Але акцент зроблено саме на тимчасовій забороні податковим органам планово перевіряти бізнес. До того ж до кола «щасливчиків», швидше за все, потраплять тільки малі підприємства з річним оборотом менше 20 млн. грн.

Решта ініціатив податкового блоку стосуються оптимізації податкового адміністрування та статистичної звітності; скасування звітності щодо сплати податків, які можуть бути обраховані за реєстрами; вдосконалення податкового законодавства в рамках «Проекту BEPS»; відстрочки реєстрації податкових накладних до дати надходження оплати (3 черга імплементації).

Гадаю, перші два пункти мали б стати етапами постійно діючої програми з лібералізації податкового регулювання. На виході ми б отримали сучасну автоматизовану систему обчислення й сплати податків. Що стосується «вдосконалення» податкового законодавства в питаннях BEPS, то, на мою думку, реалізація цього пункту програми додасть головного болю компаніям, які співпрацюють з податковими нерезидентами. Наприклад, піддається сумніву положення п. 120.7, яким пропонується доповнити ст. 120 ПК України. Даний пункт встановлює, що неподання (несвоєчасне подання) контролюючою особою звіту про контрольовані іноземні компанії тягне за собою накладення штрафу у розмірі 1000 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за кожний такий факт. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на 2020 рік, встановленою ст. 8 Закону про держбюджет, сума таких штрафів складатиме 4723000 грн. Існує думка, що можливість застосування таких значних штрафів за неподання звіту по будь-якій, навіть не офшорній фірмі, може призвести до зловживань з боку податківців.

На жаль, у податковому блоці урядових ініціатив я не бачу навіть натяку на необхідність системного реформування податкової системи. Свого часу ми з колегами пропонували створити Державну служби доходів. Вона б об'єднала Податкову і Митну служби, Службу фінансового моніторингу, Службу фінансового аудиту та Службу фінансових розслідувань, мала б спільну автоматизовану інформаційно-аналітичну систему. Завдяки їй скоротяться безкінечні перевірки бізнесу різними органами, з’явиться можливість виявлення (без участі людини) потенційно ризикованих транзакцій, а завдяки концентрації функцій та оптимізації процесів об'єднаних органів можна буде оптимізувати державні витрати на їх роботу. І це був би лише перший крок комплексної податкової реформи, яку ми розробили в рамках програми «Від нестабільності до гармонії». Натомість у Кабміні чомусь налаштовані клонувати нові й нові фіскальні органи з однаковими функціями. Звісно, що життя бізнесу це аж ніяк не полегшить.

Оскільки я вже торкнувся підприємців, зазначу: Кабмін у своїй програмі відновлення економіки планує започаткувати проект під назвою «Нові гроші». Що вона передбачає і чим відрізняється від вже існуючої програми доступних кредитів «5-7-9%», сказати важко.

Ще одна цікава ініціатива уряду – запровадження так званої «ризико-орієнтованої фіскалізації». Конкретики мало, однак припускаю, що йдеться про вибірковий фіскальний контроль залежно від ступеню ризику у сплаті податків. Загалом ні про яке послаблення податкового навантаження на бізнес у програмі Кабміну не йдеться.

Сподіваюся, що уряд деталізує свою програму й, працюючи над податковим блоком, зверне увагу на мою покрокову комплексну програму реформування податкової системи «Від нестабільності до гармонії», яка була презентована й передана законодавцям ще восени 2019 року, а у лютому поточного року розглядалася на засіданні парламентської робочої групи. Зараз, під час кризи, вона набуває ще більшої актуальності й може позбавити уряд від винаходу колеса.