Судова практика у спорах, що виникають із розподілу майна подружжя

У сімейних спорах усталеною є думка, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Про це зазначено й у статті 60 Сімейного кодексу України. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України. Згідно ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тлумачення вказаної статті свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за період шлюбу.

Об'єктом права спільної сумісної власності, відповідно до вимог ч.1 ст.61 СК України, є: заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Проте, у будь-якого правила є виключення, і вказаний принцип може бути оспорений одним із подружжя. При цьому обов’язок доказування, що майно не є спільним, належить тому, хто це заперечує. Про це йдеться, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2017 р. у справі №6-843 цс 17 та Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 р. у справі №372/504/17-ц.

Цікавим є рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 565/1362/19. Дослідивши питання про те, чи можуть кошти на депозитному рахунку бути спільною сумісною власністю подружжя, встановив: у серпні 2019 року дружина звернулася до суду з позовом до чоловіка, в якому просила поділити спільне майно подружжя, а саме: визнати за нею право власності на 1/2 частини банківського вкладу з нарахованими та не виплаченими відсотками, розміщеного на банківському рахунку на підставі договору № 19464914018 на вклад «Мій прогресивний депозит» на ім`я фізичної особи від 24 травня 2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України») та чоловіком, а також виділити автомобіль марки «NISSAN X-Trail», 2.0 Diesel, Wagon, 2011 року випуску, сірого кольору, кузов № НОМЕР_1 , у власність чоловіка та присудити їй грошову компенсацію взамін належної їй 1/2 частки в праві власності на цей автомобіль у розмірі 125 000,00 грн та стягнути з відповідача розмір такої грошової компенсації на її користь.

Рішенням суду першої інстанції за дружиною визнано право власності на 1/2 частини банківського вкладу у сумі 28 000,00 дол. США з нарахованими та невиплаченими відсотками.

Однак, як з’ясувалося, кошти, які розміщені на депозитному рахунку, відкритому на ім`я чоловіка  у ПАТ «Державний ощадний банк України», не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вони не бути набуті під час шлюбу, а були одержані ним у позику від його сестри для купівлі окремого житла для їхньої матері. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100490706 ). Верховний суд підкреслив, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, кошти на депозитному рахунку є спільною сумісною власністю подружжя в рівних долях, а оспорюючи презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте подружжям  під час шлюбу, позивач та третя особа за зустрічними позовами не довели зворотне, а саме належність цих коштів кожному з них та факту їх позики.

У ч. 2 ст. 70 СК України зазначено, що при вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.

Так, у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 359/898/18 колишня дружина вважала, що наявні підстави для збільшення її частки у квартирі з 1/4 до 3/8, оскільки після розірвання шлюбу з нею проживає їхній неповнолітній син, який є особою з інвалідністю, повністю перебуває на її утриманні, а призначені за рішенням суду аліменти відповідач сплачує не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку він не погашає.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області  від 18 жовтня 2018 року визнано за дружиною право власності на 1/4 частини квартири. Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 рок визнано те, що при поділі квартири частка позивача становить 21,5 %, а відповідача – 78,85 %. Верховний Суд погодився з тим, що 57,7 % спірної квартири придбано за особисті кошти відповідача, а отже, є його особистим майном та не підлягає поділу між подружжям. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95241648 ).

Підсумовуючи зазначу, що практично кожна справа про розподіл майна подружжя є непростою, з великою кількістю нюансів і часом непередбачуваного розвитку подій. Тож, для правильності доведення обставин,  надання необхідних доказів суду, підготовки якісних процесуальних документів,  краще звертатися до професійного адвоката за отриманням кваліфікованої правової допомоги.