1 вересня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в першому читанні законопроєкт № 2673 «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо розширення кола суб'єктів надання готельних послуг».
Поміж іншого, він розрахований на те, щоб надати можливість хостелам офіційно називатись готелями та мати можливість пройти категоризацію.
За словами урядовців мета цього проєкту – створення сприятливих умов для розвитку готельної інфраструктури та сфери туризму, бо він дозволить стимулювати активізацію ринку готельних послуг, створити нові робочі місця та збільшити надходження до держбюджету. Звучить багатообіцяльно, чи не так?
Однак нумо розберімось, в чому суть категоризації та яку роль вона відіграє в галузі гостинності.
У світі існує понад 30 різних класифікацій готелів. В Україні для закладів розміщення за основу взята найпопулярніша «зіркова» система класифікації.
Останні суттєві зміни в законодавстві, що стосувались готельної галузі, були запроваджені в липні 2018 року. Тоді був чітко встановлений порядок присвоєння категорій від 1 до 5 зірок об’єктам, які надають послуги з тимчасового розміщення. Наявність у закладу відповідного сертифікату повинна допомагати споживачам краще орієнтуватися при виборі свого розміщення, а також сприяти підвищенню добросовісної конкуренції на ринку готельних послуг та поліпшенню якості обслуговування.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про туризм» об'єктам туристичної інфраструктури (а об’єктами визначаються наразі лише готелі) забороняється надавати послуги з розміщення без наявності свідоцтва про встановлення відповідної категорії якості. Для того, щоб заклад розміщення міг отримати бажані «зірочки», він має відповідати певній кількості вимог, що прописані в національному стандарті – ДСТУ 4269-2003 «Послуги туристичні. Класифікація готелів».
Проте подати заявку на сертифікацію закладу може тільки його власник, який до того ж обов’язково має бути юридичною особою. Наразі ж майже 90% «готелів» в Україні оформлені як ФОП, мають неіснуючу законодавчо назву «хостели», тому не можуть отримати категоризацію. Крім того, близько 70% з них працюють в тіні та не платять податки й туристичний збір.
Також згаданий законопроєкт передбачає зміни у визначеннях «готель», «готельна послуга», «аналогічні засоби розміщення». Зокрема, слово «підприємство» буде замінено на «суб’єкт господарювання», що розширить коло суб’єктів надання готельних послуг шляхом включення до нього ФОПів – тих самих хостелів або «нічліжок», які зможуть стати повноправними учасниками готельного ринку. Тобто зрівняються в правах фізичні особи-підприємці та комерційні структури. А також орендарі – користувачі приміщень нарівні з власниками отримають право подавати заяву про надання цим суб’єктам відповідної категорії (зірочок).
Навіщо це потрібно державі? Один з можливих варіантів – для легального розповсюдження азартних ігор й залів з ігровими автоматами. Нагадаю, що відкриття гральних залів прив’язане саме до готельних зірок. Алгоритм такий – орендуєш приміщення в нібито зірковому готелі (він навіть може бути непрацюючим), відкриваєш гральну залу, хоч в кожному номері, та заробляєш гроші. Швидко, легко, прибутково.
Проте не слід забувати, що в Україні є хостели, які побудовані в звичайних квартирах багатоповерхівок. А до розгляду Ради з 2013 року регулярно надходять законопроєкти, які мали б врегулювати існування саморобних хостелів в житлових будинках, ввести хоч якісь вимоги й обмеження їхньої діяльності. Але марно, бо всі вони були відхилені.
Також слід зазначити, що великий готель, помешкання якого орендує ФОП або кілька ФОПів, скоріш за все, просто уникає сплати податків. Наприклад, якщо мова йде про туристичний пакет для групи іноземних туристів, туроператору зручно сплачувати послуги з розміщення прозорим безготівковим розрахунком. У фізичної особи-підприємця його бути не може, отже туроператор сплачує ці 20% ПДВ замість готелю. А сам хостел декларує значно занижені суми прибутків.
Зараз не можна допустити, щоб довгий шлях виведення з «тіні» готельної галузі був марним.
Тому цей законопроєкт розрахований далеко не на розвиток туризму, він несе за собою купу ризиків і розширює можливості для продажу «гральних» ліцензій. Отже, вимагає доопрацювання.
Наразі ведеться робота над розробкою комплексного рішення для розвитку туристичної галузі та внесенням до Закону України «Про туризм» системних змін. Серед яких регулювання діяльності суб’єктів господарювання, які надають послуги тимчасового розміщення, чітке та прозоре визначення таких термінів як «хостел», критерії з категоризації тощо.
