Cпеціальні військові операції – міжнародна політика кремля

Російська федерація ніколи не змінить свою міжнародну політику, яка ведеться з самої появи Московського князівства. Спеціальні військові операції - механізм реалізації загарбницької політики кремля.

Російська федерація продовжує досвід радянського союзу який здійснив серію «спеціальних воєнних операцій», зокрема спецоперація «Дунай» (вторгнення до Чехословаччини) (21 серпня — 11 вересня 1968), спецоперація «Шторм-333» із захоплення палацу «Тадж-Бек» в районі Кабула проведена силами спецпідрозділів КДБ СРСР і Радянської Армії 27 грудня 1979 року, яка була частиною спецоперації «Байкал-79» із повалення голови Революційної ради Афганістану Хафізулли Аміна і заміни його Бабраком Кармалем, яка передувала початку участі радянських військ в афганській війні 1979—1989 років, та цілої серії інших на Близькому Сході і в Азії, Південній та Латинській Америці, в Африці і навіть Європі.

Спецоперація у Придністровʼї (11.1990-07.1992)

Під час військового конфлікту Республіка Молдова втратила 286 осіб, а ПМР – 826, з яких 310 – цивільні. А 14-та гвардійська армія рф під командуванням Олександра Лебедя з 6 батальонів чисельністю понад 3 тисячі бійців втратила 21 солдата та 3 офіцерів.

Південноосетинська спеціальна операція (12.1991-01.1993)

Російські військові не лише воювали, але й постачали зброю в Абхазію і Грузію перед початком конфлікту. Вже до початку громадянської війни рф озброїла грузинські, осетинські та абхазькі ополчення, тобто надавала зброю усім сторонам, щоб посилити конфлікт. В бойових зіткненнях загинули понад 2 тисячі добровольців з різних кавказьких республік та ще 2,5 тисячі поранено. Грузинська сторона втратила близько 169 військових, поранено 947. Росія втратила 46 з 500 своїх військових. Серед цивільного населення Грузії було вбито 224 мирні жителі і 15 зникли безвісти та 547 поранені.

Спецоперація в Абхазії (08.1992-09.1993)

Росія ввела в Абхазію 1800 військових, з яких 73 загинуло. За час воєнних дій загинули близько 16 тисяч людей з 537 тисяч населення довоєнної Абхазії. До 250 тисяч стали біженцями. На території Абхазії залишилося безліч мін, від яких загинули близько 700 осіб. Росія офіційно визнала незалежність Республіки Абхазія та встановила з нею дипломатичні відносини. Спецоперація в Таджикистані (05.1992-06.1997)

У війні в Таджикистані взяли участь 33600 російських силовиків, з них 26,6 тисяч – від МО рф та 7 тисяч – від ФСБ. Загинуло 302 особи, з них 104 — це військовослужбовці-прикордонники. Під час війни Таджикистан і Сили об’єднаної таджицької опозиції втратили понад 60 тисяч осіб. До кінця війни Таджикистан перебував у стані повної розрухи та був відкинутий у минуле на десяток років. Близько 1,2 мільйонів осіб стали біженцями всередині та за межами країни.

Спецоперація в Чечні (12.1994-08.1996)

Втрати російської армії у Першій чеченській війні склали, за офіційними даними, 4379 убитих, 1906 зниклих безвісти та 19794 поранених. За даними Комітету солдатських матерів росії – понад 14 тисяч загиблих та зниклих безвісти (це свідчить про замовчування владою рф реальних втрат). Втрати чеченської сторони оцінюються, за різними підрахунками, у 10–15 тисяч осіб. Росія наполягає на тому, що ними було знищено 17391 чеченських військових. Кількість вбитих мирних жителів Чечні оцінюється в 40 тисяч осіб цивільного населення.

Спецоперація в Ічкерії (08.1999-04.2009)

Протягом 1999–2009 років загинуло близько 7400 російських силовиків: 3725 військовослужбовців ЗС рф, понад 2085 військовослужбовців ВР МВС, 106 співробітників ГРУ та ФСБ, 1072 чеченських та дагестанських лоялістів. Внаслідок терактів на території росії з боку чеченських сил загинуло 600 цивільних росіян. Кількість загиблих цивільних в Чечні оцінюється в понад 50000. Втрати чеченських бойовиків – 14 113 убитих.

 Спецоперація Південній Осетії та Грузії (08.2008)

Вважається, що в Грузії загинуло 67 російських військовослужбовців, 283 було поранено, троє осіб вважаються зниклими безвісти. Водночас офіційні втрати грузинської армії склали в живій силі 410 військовослужбовців і 14 поліцейських, поранено до 2 тисяч цивільних осіб. Внаслідок конфлікту стали біженцями понад 118 тисяч. Було задіяно 19 тисяч військових рф.

Спецоперація в Криму (з 02.2014)

В захоплені Криму взяли участь близько 25 тисяч військовослужбовців рф, серед яких офіційно втрат не було. Кількість вимушених переселенців з Криму офіційно сягає близько 49 тисяч осіб, а за неофіційними оцінками, їх понад 100 тисяч осіб. Для України захоплення Криму поряд з геополітичними, військовими та внутрішньополітичними наслідками пов’язана і з економічними втратами. Також втрачено й дві третини військового флоту.

Спецоперація на Донбасі (з 04.2014)

Втрати України в 2014-2021 роках становили понад 13 тисяч загиблих та понад 30 тисяч поранених. Велика кількість біженців зі Східної частини України. Сумарні втрати росії: за даними ООН, на 2019 рік серед бойовиків ОРДЛО 5650 загиблих, 12 500–13 500 – поранених.

Спецоперація у Сирії (з 09.2015)

У війні в Сирії взяли участь понад 68,5 тисяч військовослужбовців рф. За різними оцінками, втрати склали до 283 осіб, а також 19 літаків і гелікоптерів. Війна в Сирії спричинила гуманітарну кризу небувалого масштабу. Загинуло майже півмільйона цивільних осіб та понад половини населення – 12 мільйонів громадян – вимушено покинули свої домівки. Нині 90% сирійців живуть за межею бідності. Нині через те що росії не вистачає сили вести війну в Україні вона вимушена вивести свої війська з Сирії.

Спецоперація в Карабасі (з 11.2020)

За 44 дні азербайджанська армія зайняла значну частину територій, які були під контролем вірменських сил з 1994 року. Загинули близько 7 тисяч військових і понад 160 цивільних і сотні людей були поранені. Бої припинилися за посередництва москви, коли лідери Азербайджану та Вірменії підписали угоду, складену Путіним. Відповідно до неї, стежити за перемир’ям росія надіслала на територію Нагірного Карабаху близько 2000 військових, 90 бронетранспортерів і 370 одиниць військової техніки, взявши на себе роль миротворця. Попри те, що в угоді прописана точна кількість солдатів і військової техніки, в регіоні було зафіксовано російські танки, бойові гелікоптери і навіть ракетні установки «Град». Нині через те що росії не вистачає сили вести війну в Україні вона вимушена вивести свої війська з Карабаху.

Протести в Казахстані (01.2022)

На прохання президента Казахстану в січні 2022 року росія направила 1480 військовослужбовців Повітряно-десантних військ у Казахстан для придушення протестів. Фактично це була публічна демонстрація усьому світу готовності російських силовиків до вторгнення в Україну та швидкого загарбання чи знищення центрів прийняття рішень.

Спецоперації в Африці

Раніше участь рф у військових конфліктах відбувалася із залученням офіційних силових структур та армії рф. Проте останніми роками Кремль практикує використання приватних військових компаній. Всього в інтересах рф функціонує близько 20 ПВК, які ведуть діяльність у понад 15 країнах Африки, на території СНД і в країнах Близького Сходу. Серед них найбільш відомі ПВК: «Вагнер», «МАР», «Moran Security Group», «Патріот», «Щит» (Сирія, ЦАР), «Аврора» (Сирія, базуються в Криму), «E.N.O.T Gorp» (т.зв. ЛНР, ДНР; Білорусь, Сербія). Нині російські найманці розширюють військову присутність рф у Африці. Вони надають військову допомогу урядам в Лівії, Судані, ЦАР, Мадагаскарі та Мозамбіку. Найманці прибувають в ці країни, щоб воювати, інструктувати, маніпулювати виборами та видобувати природні ресурси. Таким чином, кремль впроваджує свою політику військового інтервенціонізму, сплачуючи за це малу політичну й фінансову ціну, оскільки офіційна москва заперечує свій зв’язок із ПВК.

Серія гібридних війн розпалених росією на Кавказі, в Середній Азії, на Близькому Сході і в Африці, переросла в відкриту війну з країною, яка входять до Ради Європи та є одним з партнерів НАТО з розширеними можливостями – Україну.

Спецоперація в Україні

В той час коли рф нарощувала свій військовий потенціал Україна, покладаючись на гарантії Сполучених Штатів Америки, Російської Федерації, Сполученого Королівства Великої Британії, Франції та Китайської відмовилась від ядерної зброї, в десятки раз скоротила кількість боєприпасів та військової техніки. Український народ підтримав рух країни до ЄС та НАТО. Під час помаранчевої революції у листопаді — грудні 2004 року громадяни України виступили проти маніпуляцій і підтасовок під час виборів. Тоді вдалось захистити свій демократичний вибір, однак у владних структурах продовжували працювати чиновники які всіма силами прагнули розвернути країну до радянського минулого. Найбільш яскравими представниками, які перетворились в інтернет-меми стали Віктор Янукович, Микола Азаров, Віктор Медведчук. За допомогою кремлівського фінансування вони створили мережу з партій, громадських організацій, телевізійних каналів, тощо, які пропагандували «російській мір» в Україні. Найбільш розгалуженою та масовою була агентурна мережа в Криму. Колаборанти посідали найвищі посади в Службі безпеки України, Міністерстві внутрішніх справ України, Збройних Силах України.

Надалі злочинне рекетирське терористичне угрупування, що захопило владу в російській федерації і окопалось в Кремлі розпочало «спеціальну воєнної операцію» на території України. 24 лютого 2022 року о 04:30 за київським часом російські державні телевізійні канали розпочали трансляцію звернення президента Російської Федерації Володимира Путіна[, який оголосив про початок «спеціальної воєнної операції». Колони танків і бронетехніки прорвавши кордони рушили до Києва, Харкова, Чернігова, Сум, Житомира, Маріуполя, Запоріжжя і Херсону.

Спеціальна операція анансована як бліцкриг окупації України за три дні переросла в війну. Кремль продовжує надсилати до України, подготовлені спецслужбістами та ідеологами, терористичні банди. І поки цивілізований світ це не усвідомить, журналісти, політики, експерти будуть програвати у дискусіях з представниками цього банд-формування, переодягнених у представницькі костюми. Підміна понять, відкрита брехня, підкуп і залякування – механізми і методики якими користуються злочинці. Але перед військовою армадою і лавиною брехні, фейків і наклепів стоїть український народ очолений справжніми патріотами і борцями за цінності демократії. Російська федерація ніколи не змінить свою міжнародну політику, яка ведеться з самої появи Московського князівства, вона за будь-яких умов буде прагнути розширювати свої кордони і тільки спільні зусилля цивілізованого світу покладуть край загарбницькій політиці кремлівських лідерів.