Українська міграція до Польщі: виклики, можливості та наслідки
Як української міграції 2014 та 2022 років трансформували ринок праці в Польщі та Україні
Війна в Україні, яка почалася майже три роки тому, безперечно, стала чорним лебедем для економік європейських країн. Це також вплинуло на геополітичну систему в світі через економічні санкції, накладені на Росію, спричинивши різке зростання цін на енергоносії та паливо в Європі, що, у свою чергу, спричинило рекордну інфляцію та значне зрушення в логістиці постачання нафтової сировини.
Ще одним наслідком війни стало масове переселення українців, які були змушені залишити свої зруйновані домівки та шукати безпечнішого місця як всередині країни, так і за її межами.
Міграції, які відбулися у 2014 та 2022 роках, мали значний вплив як на польський, так і на український ринки, остаточно змінивши їх.
Під час першої хвилі міграції в 2014 році, спричиненої анексією Криму та війною на Донбасі, я мала змогу брати участь у масштабних рекрутингових проєктах, спрямованих на залучення українських працівників, як тих, хто вже переїхали до Польщі, так і тих, які розглядали можливість працевлаштуватися за кордоном.
Польські компанії швидко оцінили той факт, що на внутрішньому ринку є можливість заповнити дефіцит робочої сили, особливо в таких секторах, як будівництво, сільське господарство, логістика, громадське харчування та послуги, і були готові негайно скористатися новою можливістю. Однак вони зіштовхнулися з низкою труднощів, які спочатку потрібно було подолати.
Варто підкреслити, що міграція у 2014 році була більш поступовою, ніж після вторгнення у 2022 році, і тоді прибували цілими родинами, що створювало різні виклики. У 2014 році на перший план вийшла повна відсутність досвіду управління масовою трудовою міграцією. Польща ще не була готова до такого масштабу міграції, тому не мала відповідної інфраструктури та процедур, які б дозволяли швидко та ефективно працевлаштувати мігрантів. Через це виникло ще більше проблем.
Теоретично кандидати були доступні одразу, але, на жаль, щоб легально приступити до роботи, їм довелося пройти через бюрократичну та тривалу процедуру. Відсутність комплексного регулювання трудової міграції призвела до великих труднощів з легалізацією перебування та роботи, що сприяло створенню сірої зони зайнятості. Крім того, не вистачало досвідчених юристів чи консультантів, які могли б комплексно супроводжувати процес. На ринку був хаос.
Часто виникали ситуації, коли підприємства були готові одразу працевлаштувати українських працівників, однак через тривалі процедури отримання необхідних дозволів (які могли тривати кілька місяців) вакансії займали поляки, оскільки роботодавці не могли очікувати. Лише під тиском бізнесу було запроваджено спрощену систему декларування для працівників з України та інших країн. Це стало проривним кроком, який дозволив нам значно ефективніше з’єднувати працівників із потенційними роботодавцями та почати ліквідувати тіньовий сектор.
Одним із найбільших викликів була організація житла для працівників з України. Польські агенції з працевлаштування та безпосередні роботодавці часто зіштовхувалися з труднощами під час пошуку житла для своїх працівників, оскільки поляки неохоче здавали житло іноземцям. Згодом з’явилася практика, коли українські посередники орендували помешкання на власне ім’я та надалі здавали їх у суборенду кільком співвітчизникам. Культурна інтеграція також була проблематичною, особливо на початкових етапах, що ускладнювало адаптацію працівників до нового робочого середовища. Мовний бар’єр, який був більш відчутним, ніж сьогодні, особливо в менших компаніях, також створював додаткові перешкоди.
У 2014 та наступних роках міграційна система перебувала у стадії формування, розвиваючись переважно методом проб та помилок. Проте, завдяки цим зусиллям, усі українці, які прагнули жити та працювати в Польщі, поступово інтегрувалися на місцевий ринок праці.
Однак у 2022 році, внаслідок російської агресії проти України, міграційні процеси набули значно більших масштабів та стали несподіваними, попри наявний у Польщі певний досвід у цій сфері.
Перш за все, негайно було розпочато законодавчу роботу та введено нові правила, які звели до мінімуму процедури отримання необхідних дозволів на проживання та роботу. Закон про сприяння громадянам України спростив легалізацію перебування та роботи, але вимагав швидкої адаптації з боку органів державної влади та роботодавців, що створювало труднощі як фактично, так і в тлумаченні нових норм.
Різниця порівняно з попередньою хвилею міграції полягала головним чином у тому, що у 2022 році на польський ринок праці вийшли переважно жінки, діти та люди похилого віку, що вимагало: адаптації пропозицій роботи та забезпечення гнучких умов працевлаштування (наприклад, неповний робочий день), забезпечення місць у школи та дитячі садки та організація позашкільного догляду для дітей-переселенців, вирішення проблеми довгострокового проживання, забезпечення доступу до медичної та соціальної допомоги.
Незважаючи на зростання кількості українців, які володіють польською мовою, проблема мовних бар’єрів залишається актуальною, особливо для фахівців зі спеціалізованою освітою та в невеликих містах. Проте багато роботодавців гідно відреагували на цю ситуацію, запроваджуючи програми навчання та інтеграції, що покликані пришвидшити адаптацію новоприбулих працівників з України.
Зараз ринок праці досить добре врегульований. Українські працівники або працюють безпосередньо на роботодавців, або їм доручають виконувати певні завдання в агентствах з працевлаштування, якими найчастіше керують їхні співвітчизники.
Варто зазначити, що завдяки своїй чисельності мігранти з України мають вагомий внесок у зміни, які відбуваються на польському ринку праці. Перш за все, вони суттєво зменшили вплив старіння суспільства та дефіциту людських ресурсів. Крім того, українські працівники вплинули на динаміку заробітної плати в деяких галузях, оскільки їхня готовність працювати за нижчу оплату стримувала зростання зарплат. З іншого боку, починаючи з 2022 року, українські спеціалісти почали займати більш кваліфіковані позиції, зокрема в ІТ-сфері та освіті, що позитивно вплинуло на розвиток цих секторів.
Якщо розглядати ширший контекст, обидві хвилі міграції поставили перед польською економікою низку викликів, зокрема необхідність адаптації законодавства, освітніх систем, соціального забезпечення, охорони здоров'я та житлової інфраструктури, що потребувало значних фінансових ресурсів. Проте, ці витрати були швидко компенсовані стрімким зростанням попиту на товари та послуги, а також бумом на ринку нерухомості, що позитивно вплинуло на економічне зростання. Мігранти також активно інвестували свої кошти та розвивали власний бізнес, стимулюючи економіку. Водночас, вплив міграції на українську економіку є значно менш позитивним.
Починаючи з 2014 року Україна зіштовхнулася з проблемою відтоку молодих та висококваліфікованих кадрів. Цей процес значно посилився після повномасштабного вторгнення 2022 року, коли мільйони українців, серед яких було багато фахівців різних галузей, вимушені були покинути країну. Війна також призвела до перенесення частини виробництва за кордон, зокрема до Польщі, що негативно вплинуло на внутрішній ринок. Ситуація ускладнюється тим, що спочатку тимчасова міграція, викликана воєнними діями, перетворилася на довготривалу еміграцію, що загрожує демографічному потенціалу України та може ускладнити відновлення країни.
Однією з небагатьох переваг є те, що частину зароблених у Польщі грошей мігранти повертають на батьківщину, підтримуючи таким чином свої родини та економіку.
Підсумовуючи, міграційні процеси з України мали складні наслідки для обох країн. Польща отримала значні переваги завдяки притоку робочої сили та економічному зростанню, проте зіштовхнулася з викликами, пов’язаними з інтеграцією мігрантів та необхідністю розвитку інфраструктури. Україна ж зазнала значних демографічних та економічних втрат через від’їзд значної частини населення, зокрема кваліфікованих фахівців. Разом з тим, грошові перекази від мігрантів стали важливим джерелом фінансової підтримки для української економіки.
Проте я переконана, що в довгостроковій перспективі Україні необхідно розробити стратегію для залучення назад тих, хто був змушений виїхати через війну, або ж для залучення мігрантів з інших країн з менш розвиненою економікою. У сучасному світі демографічні показники та продуктивність населення є ключовими факторами економічного зростання.
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України Валерій Карпунцов 26.06.2025 12:18
- Воднева революція на колесах та чому Україні не можна залишатися осторонь? Олексій Гнатенко 26.06.2025 12:15
- Ризики Закону про множинне громадянство Андрій Хомич 26.06.2025 10:57
- Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України Дмитро Зенкін 25.06.2025 13:10
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 693
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 582
- Реформа "турботи" 177
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 127
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 110
-
Шалений дефіцит ракет. Чому чиновники гальмують розвиток системи ППО-ПРО України
35661
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 11535
-
Як правильно користуватися SPF у місті та на пляжі – пояснює лікарка і науковиця Наталія Бобок
Життя 10818
-
У Німеччині хочуть видалити ШІ-застосунок DeepSeek з App Store і Google Play
Бізнес 9950
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 5807