Що робити, коли «не зашкодити» не вдалось та як діяти, якщо ви стали жертвою недобросовісного лікаря?
Робота у сфері охорони здоров’я одна із найреспектабельніших у світі. Медичні працівники діагностують, лікують та нерідко дають шанс своїм пацієнтам на друге життя. У той же час не всі досягнення медицини характеризуються позитивними результатами. На жаль, не в усіх випадках медичні працівники можуть гарантувати хворим людям одужання та продовження життя. Суттєвою проблемою є неналежне надання медичної допомоги. Не зважаючи на те, що переважна більшість лікарів компетентна та професійна у своїй сфері, деякі з них все ж нехтують даною Гіппократу присягою та основою всіх основ даної галузі - «No nocere», що в перекладі «не зашкодь».
Проблема – суспільна. У будь-якій області діяльності людини можуть траплятись помилки. Проте саме помилки у сфері охорони здоров’я отримують значимий резонанс. Мова йде не тільки про фатальні випадки, а й неналежне надання лікарських послуг та хибну діагностику.
З життєвого досвіду та юридичної практики, можу сказати, що не нові випадки, коли потерпілі від лікарської недбалості віддають перевагу «стерпіти» ніж відстояти своє здоров’я та життя. Більшість таких «мовчанок» зумовлено тим, що пацієнти навіть не знають алгоритму, як діяти у таких ситуаціях.
Хоча такі справи не охоче розглядаються судами, адже носять, окрім затяжного процесу, складно доведений характер, – отримати перемогу над горе-лікарем можна. Але, перш ніж подавати позовну заяву, необхідно визначити причино-наслідковий зв’язок між діями лікаря та негативними наслідками. Тобто лікування, після якого не наступило одужання, але було призначене вірно відповідно до встановленого діагнозу, не є підставою для позову, так як напряму залежить від перебігу та складності хвороби. Лише фактичний недолік лікувально-діагностичного процесу є підставою для задоволення позовних вимог.
У правовому полі
У випадку завдання шкоди або порушення прав пацієнтів у процесі надання медичної допомоги настає цивільно-правова відповідальність.
Права пацієнтів визначені у Цивільному кодексі України (ЦКУ), а саме у статті 283 – право на охорону здоров’я, статті 284 – право на надання медичної допомоги, статті 285 – право на інформацію.
Крім того, права громадян зазначені і у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я»: «на кваліфікаційну медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та закладу охорони здоров’я» (Ст.
38), «на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я» (Ст.39), «згоду на медичне втручання» (Ст.43).
Якщо ж відносини з лікарем та медичним закладом носять договірно-розрахунковий характер, у такому випадку додатково права пацієнта захищає Закон України «Про захист прав споживачів». У цьому законі передбачено отримання якісних та безпечних послуг, повну та достовірну інформацію про послугу та її надання, компенсацію збитків, завданих неналежним наданням послуги, компенсації моральної шкоди та судовий захист порушених прав.
Коли «не зашкодити» не вдалось з такої ситуації є два виходи. Перший – звернутись до керівництва медичного закладу з вимогою добровільно компенсувати неналежне лікування та діагностику, які завдали шкоди здоров’ю пацієнта. Абсолютно легальний та простий шлях добитись відшкодування та справедливості за неякісні послуги у разі свідомих керівників, які опікуються репутацією свого медичного закладу. Звичайно, після надання доказів у вигляді виписок, рахунків, заключень та направлень.
У другому випадку – звернутись з позовом до суду. В залежності від характеру та наслідків справа може розглядатись як цивільно-правова, так і кримінальна. На жаль, не вся лікарська недбалість підлягає відшкодуванню, так як буває коштує самого життя. Тоді процес компенсації не є самоціль і в першу чергу потерпілі прагнуть до справедливого покарання винної особи.
Тож, як діяти у випадку, коли здоров’ю завдано шкоди працівниками сфери охорони здоров’я?
Перед поданням цивільного позову чи заяви про вчинення злочину важливо підготувати докази, що підтверджують причинно-наслідковий зв’язок між дефектами медичної допомоги та негативними наслідками, які вона за собою потягнула:
По-перше, у позовній заяві важливо чітко описати перебіг подій з самого початку з вказанням усіх дат, назв медичних закладів та, за можливості, прізвища медичних працівників. Крім того, вказати, які саме порушення було допущено зі сторони відповідача.
По-друге, потрібно детально описати, яку шкоду було завдано (наприклад, матеріальні збитки через неправильну діагностику та подальше дороге лікування; моральну шкоду, фізичні страждання ітд…).До опису також мають бути надані докази у вигляді заключень спеціалістів, квитанцій, письмових лікарських рекомендацій.
По-третє, вказати норми діючих законів, які було порушено. Як правило, це порушення зобов’язань з надання безпечних медичних послуг.
По-четверте, вказати ту компенсацію, яку позивач розраховує отримати від відповідача, попередньо обґрунтувавши її розмір.
Шанс виграти справу буде тим більше, чим більше документів буде зібрано та надано у судовому процесі. У якості доказів можуть використовуватись будь-які медичні документи, заключення експертів, історії хвороби, показання свідків та спеціалістів.
Далі відповідно до Закону України «Про судову експертизу» суд має призначити судову експертизу, щоб встановити ті обставини, які потребують спеціальних знань у галузі медицини та в області судової медицини. Крім того, її можна ініціювати і особисто, самостійно звернувшись до судмедексперта. Судово-медичні експерти мають бути незалежні від тих установ, які надавали медичну допомогу та надали її неякісно, що у свою чергу завдало шкоди здоров’ю пацієнта. За деяких обставин лікар може уникнути відповідальності, наприклад, якщо фатальні наслідки наступили, але пацієнт приховував частину своїх симптомів або неналежно виконував лікарські рекомендації; за алергічної реакції пацієнта, яку неможливо було передбачити тощо.
Вибір у таких випадках завжди за пацієнтом або його родичами, але за законами справедливості та моралі недобросовісний працівник сфери охорони здоров’я має бути притягнений до відповідальності, аби інші пацієнти не постраждали від лікарської некомпетентності.
