Райради як альтернатива нелегітимній Київраді
Традиція виборних районних рад веде в Києві свою історію ще з революційного 1917 року, коли були створені перші сім районних дум.
Після більш ніж трьох років, протягом яких Київ був позбавлений районних рад, на порядок денний знову піднімають питання про доцільність їх повернення. І це не просто розмови, – сьогодні Київ вже гостро відчуває відсутність самоврядування на рівні районів, яке сприяло би раціональнішому використанню майна та коштів громад.
Традиція виборних районних рад веде в Києві свою історію ще з революційного 1917 року, коли були створені перші сім районних дум. Не припиняла історія розвитку самоврядування на рівні районів ані в радянський час, ані за часів незалежності. Про розформування районних рад почали говорити після призначення Олександра Попова головою КМДА, коли перед міськими керівниками постало питання вибудовування чіткої владної вертикалі. Районні ради, які своєю непідконтрольністю ламали цю вертикаль, мали бути усунуті.
У серпні 2010 року з ініціативою розформувати районні ради Києва виступили депутати міської ради, а у вересні Верховна Рада силами контрольованої Партією регіонів більшості підтримала цю ініціативу. Теоретично таке рішення обґрунтовували дебюрократизацією в ході адміністративної реформи. Насправді ж ліквідація райрад давала інший бонус для нових володарів міста – повний контроль над землею та майном, що належать громадам районів.
Районні ради міст у цілому по Україні ліквідовувались за принципом політичної доцільності: в той час як у Києві, Харкові та Одесі вони були скасовані, в лояльніших до партії влади Донецьку та Дніпропетровську райради вирішили залишити. На кону стояли, звісно ж, гроші – саме райради, в разі їх існування, були би не просто представниками інтересів громадян, але й розпорядниками спільного майна. Допустити такого нова команда Попова не могла.
На практиці для киянина відсутність районних рад означає кілька прямих наслідків, що впливають на його життя. Оскільки на одного депутата Київради припадає близько 20 тисяч киян, звичайний містянин втрачає можливість достукатися зі своїми потребами до законного виборного представника своїх інтересів. Втрачається сам принцип самоврядування, який передбачає, що представники територіальних громад отримують можливість вирішувати свої проблеми через власних делегатів.
Інша проблема – різниця масштабів між питаннями, які вирішували райради та вирішує Київрада. Вочевидь, до депутата Київради недоцільно йти з питаннями про благоустрій двору однієї багатоповерхівки, проте для депутата райради такі питання саме в раз.
Нарешті, кричущим здається сам принцип, згідно з яким нашим майном і землею на рівні районів розпоряджаються люди, яких ми не обирали і які не представляють наших інтересів. Призначені згори люди більше піклуються про те, щоб догодити керівнику і правильно «гнути лінію» партії, аніж щоб захищати інтереси простих киян.
Очевидно, що Київ, який за кількістю мешканців у два з половиною рази перевищує кількість жителів Закарпатської області, а деякі райони якого більші за 2/3 обласних центрів України, заслуговує на щось краще, ніж 120 вже давно нелегітимних депутатів міської ради. Можливо, саме районні ради на місцях могли би стати альтернативою нелегітимній Київраді, більшість депутатів якої вже давно перестали дослухатися до потреб та проблем киян.
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков вчора о 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко вчора о 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов вчора о 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко вчора о 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська вчора о 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов вчора о 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов вчора о 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
- "Джокер" залишається в рукаві 5536
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 700
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 370
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 220
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 212
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 27406
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 26336
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 24203
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
8058
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 7009