Паперовий флот України
Україна досі є заручником власної безвідповідальності
Починаючи із 2018 року тема відновлення українського військового флоту посіла важливе місце в порядку денному. Ми збираємось будувати воєнно-морські бази в Очакові і Бердянську, США та Великобританія надає нам військові катери типу Island, фінансування збільшується. Але…
Але, весь український флот – це по суті збір старих бляшанок, з яких тільки катери класу Island та бронекатери проекту № 58150 «Гюрза» можуть виконувати протидесантні операції, ну або принаймні не розвалитись за перші півгодини бою. Але і вони є заручниками українською корупції і не далекоглядності українських цивільних посадовців.
Я вже не раз згадував у своїх блогах про трагедію Донузлава, коли у 2014 році наш Чорноморський флот був замкнений у Донузлавській бухті через дії російських окупантів, які просто затопили на виході з бухти два судна (військовий катер і буксир). І нашим морякам не залишилось нічого окрім як відкрити кінгстони і пустити флот на дно.
Все могло скластись інакше, якби в Чорноморського флоту України в Донузлаві був свій буксирний флот, але на відміну від росіян ми таким багатством не володіли.
За вісім років війни ми повторюємо ту ж саму помилку, не маємо власного флоту забезпечення, а без нього наш флот залежить від доброї волі Портофлоту, який розвалюється, або приватні буксирні компанії, які ніколи не будуть працювати безкоштовно, або в умовах загрози втрати власного майна.
Але в Українських портах працюють не просто приватні буксирні компанії, але й просто російські. Те ж ТОВ «Трансшип», у 2014 році переєстрували свої дочірні компанії в Криму за російським законодавством і тепер не просто працює в Росії, а й має підряди від російської оборонки.
Так як український військовий флот базується в акваторії торгівельних флотів, то поразка під Донузлавом може з легкістю повторитись в будь якому порту України. достатньо лише росіянам, затопити два буксири на виході чи то з порту Одеса, чи то Южного. І все. У військових буксирів немає. «Портофлот» знищили, приватні буксирні компанії не полізуть. Їм простіше домовитись з окупантом. І весь наш героїчний флот разом з катерами типу Island опиняється замкненим в акваторіях портів, і дістається ворогу.
Не можна сказати, що держава взагалі не розуміє цієї загрози. Служба Безпеки України кошмарить ТОВ «Трансшип» на предмет співпраці з окупантом, але гуманні одеські суди завжди не на боці держави. РНБО зараз розробляє Стратегію морської безпеки України, яка включає в себе поліпшення безпекової інфраструктури портів. Але це все полуміри.
Діяти треба вже, і зміни потрібні радикальні. По-перше, необіхдно розігнати всю морську адміністрацію і на її місці створити Морське Адміралтейство, яке буде розвивати морську галузь через призму безпекових ризиків і захисту суверенітету України.
Друге, всі приватні компанії, які працюють на території країни-окупанта мають бути позбавлені можливості працювати в Україні, ті хто їх кришиють на чолі із заступником Міністра інфраструктури Ю.Васьковим, мають бути звільнені із займаних посад.
Третє, до відповідальності мають бути притягнені всі хто вбивав «Портофлот». (Вбивався він трьома шляхами: 1) необґрунтоване заниження вартості послуг, коли «Портофлот» працював у збиток; 2) необґрунтоване завищення вартості послуг, коли «Портофлот» простоював через відсутність замовлень; 3) розпродаж або віддання в оренду свого флоту без рівноцінної заміни. Наприклад, в Одеському торговому порту всі ці три схеми були у цьому році. І до речі кум Міністра інфраструктури Васькова Мясковський зараз дорозпродає «Портофлот»
Четверте, відновлення «Портофлоту» і створення буксирного флоту ВМС України. Саме буксири, ці маленькі морські віслючки, можуть суттєво посилити захищенність акваторії портів і в майбутньому військово-морських баз.
Без цих чотирьох умов, наш військовий флот – паперовий. Він навіть з гаваней не встигне вийти і стане здобиччю супротивника. Росія рано чи пізно нападе. Питання лише в готовності держави до відсічі, і я дуже сподіваюсь, що в Української влади з’явиться інстинкт самозбереження.
- Інтернет-реклама, що уникає бана. Але так буде не завжди Богдан Кашаник вчора о 15:24
- Тренди українського фінтеху 2025: адаптація до викликів і нові можливості Сергій Сінченко вчора о 15:08
- Як обрати правильного партнера для співпраці в рамках моделі Build-Operate-Transfer (BOT) Ніна Гузей вчора о 14:21
- Освіта майбутнього: які революційні зміни потрібні Україні? Любов Шпак вчора о 13:21
- Чому ми знаємо багато, але не діємо? Катерина Мілютенко 29.01.2025 22:23
- Економічні бульбашки: причини виникнення, характеристика та основні цикли Юрій Асадчев 29.01.2025 15:43
- "Нові" гарантії для бізнесу: чи зупинять вони безпідставні кримінальні провадження? Богдан Глядик 29.01.2025 15:16
- Українська міграція до Польщі: виклики, можливості та наслідки Сильвія Красонь-Копаніаж 29.01.2025 14:41
- Найбільший банк Нідерландів ING Group залишає росію після більш ніж 30-річної присутності Володимир Горковенко 29.01.2025 12:26
- Діти під прицілом Богдан Кашаник 28.01.2025 23:01
- Точний прогноз, що змінює все Наталія Качан 28.01.2025 21:10
- В пошуках щастя. Частина друга. Чотири фактори щастя Алла Заднепровська 28.01.2025 17:28
- Щире каяття на думку ВС: коли слова стають важчими за дії Дмитро Зенкін 28.01.2025 16:40
- Что делать, если вас вызывают для проверки инвалидности: советы адвоката Віра Тарасенко 28.01.2025 16:32
- Скасування Господарського кодексу України: необхідність чи передчасність? Олексій Волохов 28.01.2025 15:08
-
Канадська Black Iron підписала угоду з Кривим Рогом: орендує 248 га
Бізнес 15861
-
Одна деталь в українських ударах по російських НПЗ, на яку не звертають уваги
Думка 5565
-
Найкращі університети світу 2025 року: яке місце посіли українські ЗВО — інфографіка
Інфографіка 4023
-
Бізнес-стратегії-2025: що може принести успіх цього року
Думка 3356
-
Леді Гага прокоментувала провал фільму "Джокер: Божевілля на двох" – деталі
Життя 2242