Бій за вихід з оточення українського ГМК
Бій за вихід з оточення українського ГМК
1 вересня минув місяць з початку роботи так званого зернового коридору в межах Стамбульських угод. Окрім того, що ця подія має велике символічне значення в рамках відновлення бізнес-репутації України як постачальника дефіцитних сировинних товарів, вона вже може потішити конкретними фінансовими перемогами. За місяць з портів Одеси, Чорноморська та Південного відправили понад 1,5 млн тонн продовольства, про що заявив Президент України Володимир Зеленський. Також, у рамках цієї ініціативи, з України до Ємену та Еритреї вийшло два судна зафрахтовані в межах за Продовольчої програми ООН.
Але не лише зернові коридори є «головною візитною карткою» української економіки». Експорт металічних руд і металопродукції був і залишається істотним джерелом наповнення держбюджету та валютних надходжень у країну, а підприємства галузі - надважливим роботодавцем, особливо на регіональному рівні, де наслідки війни відчуваються найсильніше. Офіційна статистика митниці демонструє, що у 2021 році українські гірничо-металургійні компанії експортували товарів на близько $22 млрд, або майже третину сукупного українського експорту. Якщо «зернові угоди» насправді не є консенсусом з прийнятних для світу умов морської блокади України, яка є одним з визначень агресії ( стаття 3, пункт с резолюції 3314 від 1974р « Про визначення агресії» ), яка має засуджуватися ООН згідно цієї резолюції, то вкрай необхідно розробляти аналогічні предметні угоди і для українського ГМК.
Довідково: морським шляхом експортувалося майже 60% продукції цього комплексу (GMK Center).
В умовах загальносвітової економічної рецесії та політизації промислових ланцюжків постачань, саме українська продукція могла би надати партнерську допомогою для дружніх країн.
За даними Stark Shipping, за останній місяць українська зернова продукція відправилася до Іспанії, Ірану, Єгипту, Республіки Корея, Італії, Китаю, Ємену, Еритреї тощо. Деякі з перелічених країн були великими покупцями продукції українського для гірничо-металургійного комплексу. І в нинішніх умовах початок роботи коридору, аналогічного зерновому, став би першим кроком для взаємовигідної двосторонньої торгівлі рудою та металами.
Наразі для нас фактично недоступні такі споживачі металопродукції як Туреччина (експорт скоротився у понад14 разів – знову ж за даними Державної митної служби), Китай (найбільший експортер залізної руди з часткою у 43%), Британія, США, країни Південної Африки та Близького Сходу. Більшість з них є нашими стратегічними партнерами, що здійснюють фінансову, торгівельну та військову допомогу Україні. Наприклад, США скасували 25% мито на українські труби та прокат, що діяло з 2018 року, проте сам імпорт майже зупинився саме через фізичну неможливість доставити продукцію. Звісно, що такі преференції не можуть вічно тривати в односторонньому порядку, і саме наявність такого козиря у рукаві, як надійний та прозорий експорт головних товарних позицій може посилювати наші переговорні позиції як держави. Інфраструктури задіяних у «зерновій угоді» портів має вистачити, адже до війни понад 60% експорту руди та металопродукції здійснювалося саме через порти «Південний» та «Ізмаїл».
Вітальність саме морського шляху для наших руд та металу підкріплюється тим, що і так недорозвинена логістична інфраструктура на західних та південних кордонах зараз працює в екстремальних умовах. Окрім того, що нікуди не подівся об’єктивний фактор у складнощах з перевезенням вантажів залізницею через різницю ширини колії, обсяг товаро- та пасажирообігу значно зросли, разом і з номенклатурою продукції. Не вистачає кваліфікованих брокерів та логістів, а тритижневі простої на прикордонних сортувальних станціях жодним чином не сприяють нашій конкурентоздатності на нових ринках. Якщо врахувати, що до війни саме ГМК був в лідерах вітчизняної економіки за рівнем капіталовкладень ( за даними Держстату майже чверть), а інфраструктурні проєкти були одним з пунктів модернізації, то ситуація нагадує зачароване коло. Також варто не забувати про інші споконвічні проблеми перевезень залізницею в Україні, такі як проблеми з вагонним парком та необґрунтована тарифікація. Останній пункт взагалі став предметом важливої дискусії, адже саме підвищення залізничних тарифів на перевезення найбільше вплинуло на призупинення роботи низки криворізьких ГЗК (Інгулецький, Південний та частково Північний ГЗК) у липні.
Якщо врахувати, що за місяць роботи зернового коридору з України вийшло 63 судна з зерном, а для перевезення зерна, металу та руди використовуються однаковий тип кораблів-балкерів, то ми можемо приблизно порахувати наші потенційні виграші. Наприклад, за нинішніх цін на ЗРС (на 02.09.2022 року) в $99 за тонну та незначних коливань, то середня вартість завантаженої продукції на судні класу Panamax може сягати понад $14 млн. Це означає, що тільки залізна руда без врахування ільменіту чи сталевого прокату могла би приносити державі $882 млн. А це майже п’ята частина від заявленого міністром фінансів Сергієм Марченком щомісячного дефіциту бюджету у $5 млрд. Так, це не зовсім коректне академічне порівняння, але воно яскраво демонструє, скільки ми втрачаємо через війну та де може пролягати ще один фронт для наших дипломатів. Адже саме наша промисловість є основою сильного тилу для держави. І це не лише стосується картинки, що першою спадає на думку, – металургійна піч, де виплавляється сталь для броні танків. Наша промисловість є надійним тилом ще й через робочі місця та соціальні гарантії, інфраструктуру мономіст, сплачені в бюджети різних рівнів податки та волонтерську допомогу силовим органам. І вихід до моря для нас, представників індустріальних секторів, є киснем, яким ми дихаємо.
- Что грозит отсрочке студентов от мобилизации: анализ законопроекта №13193 Віра Тарасенко вчора о 22:13
- На сцену виходить Дональд Федорович, в руках тримає череп Дана Ярова вчора о 19:35
- Неочевидні деталі, від яких залежить успіх івенту Олексій Куліков вчора о 13:46
- Судова експертиза для адвокатів: як не програти справу через неправильний вибір експерта Юрій Григоренко вчора о 12:46
- Невидимий бізнес не заробляє Олеся Стойко вчора о 09:43
- Скандал з мобілізацією на Буковині: багато питань та шокуючі зізнання Дана Ярова 09.06.2025 19:06
- Коли справедливість перестає бути спільною мовою Андрій Мазалов 09.06.2025 18:00
- Ліміт 10% у закупівлях електричної енергії: чому позиція ВС є дискусійною? Віталій Булат 09.06.2025 15:41
- Освітня реформа: діти без освіти чи освіта без дітей? Любов Шпак 09.06.2025 15:09
- Професія, якої не вчать: як закупівельникам здобути знання? Дмитро Соловей 09.06.2025 11:37
- Скасування Господарського кодексу України. Головні положення змін Павло Пирков 09.06.2025 11:13
- CBAM ЄС: як українському бізнесу підготуватись до вуглецевого кордону у торгівлі Ростислав Никітенко 09.06.2025 09:20
- Євроінтеграція, права людини та ЛГБТІК+: виклик для України та історичне вікно можливостей Анастасія Чеботарьова 07.06.2025 19:28
- Форензик у бізнесі: інструмент викриття шахрайства, повернення активів і контролю Артем Ковбель 07.06.2025 18:03
- 5 путінських олігархів остаточно програли суд ЄС щодо санкцій Володимир Горковенко 07.06.2025 11:01
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати 156
- Скасування Господарського кодексу України. Головні положення змін 109
- Скандал з мобілізацією на Буковині: багато питань та шокуючі зізнання 100
- Судова експертиза для адвокатів: як не програти справу через неправильний вибір експерта 90
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри 83
-
Відставка Драпатого і призначення Мадяра: аналіз кадрових перестановок у ЗСУ
12450
-
Батьківський контроль та емоційний тиск – як не зламати довіру дитини
Життя 4930
-
Інтуїтивне харчування: чи справді можна схуднути, не рахуючи калорій
Життя 4180
-
Випускники шкіл та НМТ: зручність чи відбите бажання вчитися?
Думка 4159
-
Як потрапити в розвідку: покроковий гід
3625