Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Чому нинішній владі невигідні добровольці? Тому що вони — це така собі палиця в колесах політики мінімальної геополітичної суб'єктності, котру обрала Банкова. Добровольці — це люди, що зробили ставку на військову боротьбу. Натомість Порошенко, як він сам сказав, є “президентом миру”, а поняття “мир” у випадку нинішньої України розшифровується як відмова від суверенітету і слухняне виконання домовленостей, досягнутих на “міжнародному” рівні.
Ситуацію з “Азовом” варто розглядати в контексті дворічного нищення владою добровольчого руху в цілому. Важливою точкою відліку в цьому процесі стало прийняття в лютому 2015 року “Комплексу заходів по виконанню Мінських домовленостей”. Десятим пунктом “Комплексу заходів” передбачалося “роззброєння всіх незаконних груп”. В тому, що під такими групами малися на увазі “нелегальні” українські формування, а не “ополчение Новороссии”, можна було переконатися уже навесні. Після тривалого тиску командуванню вдалося вивести з селища Піски підрозділи “Правого сектора”, а також батальйон “ОУН”. За цим послідував інцидент із блокуванням бази “Правого сектора” і численні інформаційні кампанії проти добровольців.
Полк “Азов” попри свій легальний статус не став винятком. Адже його основу складають ідейно вмотивовані добровольці, котрі явно не бажають бути акторами для розігрування спектаклів, сценарії яких пишуться поза межами України.
Явище добровольців — це протилежність до політики мінімальної геополітичної суб'єктності. У випадку останньої Україна відмовляється від власного суверенітету. Натомість тисячі відчайдухів готові цей суверенітет утверджувати ціною власної крові. У той час, коли офіційний Київ не претендує на повноцінну суб'єктність, її утверджують ті, що б'ють ворога, плюючи на злочинні накази та позбавлені юридичної ваги “міжнародні домовленості”. Нинішня Україна мало схожа на дійсно суверенну державу — український суверенітет сьогодні концентрується у відвазі і принциповості фронтовиків: у відчайдушних вилазках українських ДРГ, у “несанкціонованих” обстрілах ворожих позицій, у більших операціях на кшталт взяття бійцями “Азова” Широкиного.
Те, що боротьба проти добровольців продовжується, свідчить про неготовність Банкової відмовлятися від парадигми недосуб'єктності. Попри свої недоліки, Порошенко міг стати лідером дійсно суверенної держави. Для цього йому потрібно було зробити ставку на внутрішні сили українського народу, зокрема піти на тісну співпрацю з націоналістами, а також будувати зовнішню політику на основі співпраці з тими державами, які зацікавлені у зміцненні України. Він же зробив ставку на “партнерів”, для яких Україна — це просто об'єкт неоколоніальних інтересів. За таких умов залишається лише сподіватися, що той капітал суверенітету, котрий здобули на фронті українські вояки, з часом усе ж таки конвертується у реальні політичні зміни всередині країни. Без таких змін виграти війну з Росією неможливо.
27.08.2016 16:26
Добровольці як жертва української недосуб'єктності
Попри неспокій на фронті, полк “Азов” виводять із Маріуполя. Важко пояснити ці дії командування інакше, ніж прагненням ще більше усунути чинник добровольчих формувань.Чому нинішній владі невигідні добровольці? Тому що вони — це така собі палиця в колесах п
Попри неспокій на фронті, полк “Азов” виводять із Маріуполя. Важко пояснити ці дії командування інакше, ніж прагненням ще більше усунути чинник добровольчих формувань.Чому нинішній владі невигідні добровольці? Тому що вони — це така собі палиця в колесах політики мінімальної геополітичної суб'єктності, котру обрала Банкова. Добровольці — це люди, що зробили ставку на військову боротьбу. Натомість Порошенко, як він сам сказав, є “президентом миру”, а поняття “мир” у випадку нинішньої України розшифровується як відмова від суверенітету і слухняне виконання домовленостей, досягнутих на “міжнародному” рівні.
Ситуацію з “Азовом” варто розглядати в контексті дворічного нищення владою добровольчого руху в цілому. Важливою точкою відліку в цьому процесі стало прийняття в лютому 2015 року “Комплексу заходів по виконанню Мінських домовленостей”. Десятим пунктом “Комплексу заходів” передбачалося “роззброєння всіх незаконних груп”. В тому, що під такими групами малися на увазі “нелегальні” українські формування, а не “ополчение Новороссии”, можна було переконатися уже навесні. Після тривалого тиску командуванню вдалося вивести з селища Піски підрозділи “Правого сектора”, а також батальйон “ОУН”. За цим послідував інцидент із блокуванням бази “Правого сектора” і численні інформаційні кампанії проти добровольців.
Полк “Азов” попри свій легальний статус не став винятком. Адже його основу складають ідейно вмотивовані добровольці, котрі явно не бажають бути акторами для розігрування спектаклів, сценарії яких пишуться поза межами України.
Явище добровольців — це протилежність до політики мінімальної геополітичної суб'єктності. У випадку останньої Україна відмовляється від власного суверенітету. Натомість тисячі відчайдухів готові цей суверенітет утверджувати ціною власної крові. У той час, коли офіційний Київ не претендує на повноцінну суб'єктність, її утверджують ті, що б'ють ворога, плюючи на злочинні накази та позбавлені юридичної ваги “міжнародні домовленості”. Нинішня Україна мало схожа на дійсно суверенну державу — український суверенітет сьогодні концентрується у відвазі і принциповості фронтовиків: у відчайдушних вилазках українських ДРГ, у “несанкціонованих” обстрілах ворожих позицій, у більших операціях на кшталт взяття бійцями “Азова” Широкиного.
Те, що боротьба проти добровольців продовжується, свідчить про неготовність Банкової відмовлятися від парадигми недосуб'єктності. Попри свої недоліки, Порошенко міг стати лідером дійсно суверенної держави. Для цього йому потрібно було зробити ставку на внутрішні сили українського народу, зокрема піти на тісну співпрацю з націоналістами, а також будувати зовнішню політику на основі співпраці з тими державами, які зацікавлені у зміцненні України. Він же зробив ставку на “партнерів”, для яких Україна — це просто об'єкт неоколоніальних інтересів. За таких умов залишається лише сподіватися, що той капітал суверенітету, котрий здобули на фронті українські вояки, з часом усе ж таки конвертується у реальні політичні зміни всередині країни. Без таких змін виграти війну з Росією неможливо.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Самопредставництво юридичної особи: Право чи привілей? Дмитро Зенкін 14:11
- Адмінарешт майна платника податків це публічно-правовий спір, а не спір про право Євген Морозов 13:11
- Чи декриміналізовані дрібні крадіжки в Україні? Рішення Верховного Суду Світлана Приймак 12:39
- Виклики та можливості у процесі відновлення України Сильвія Красонь-Копаніаж вчора о 15:49
- Інтеграція та інновації: шлях розвитку Реєстру судових рішень Леонід Сапельніков вчора о 14:01
- Технологічний обмін як основа відновлення та модернізації енергетичної системи України Олексій Гнатенко вчора о 14:00
- Політика і психологія: як заперечення та раціоналізація формують державні рішення Валерій Козлов вчора о 13:49
- Медіація у господарських спорах Наталія Ковалко вчора о 13:40
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію Інна Бєлянська вчора о 13:09
- Навіщо компанії ERP-система Віталій Курдюмов вчора о 11:24
- Доцільність та правомірність розірвання договору після закінчення строку його дії Євген Морозов вчора о 10:20
- Нові вимоги до подання даних нотаріусами: зміни для спадщини, дарування та купівлі-продажу Золтан Русанюк 16.10.2024 23:10
- "Джокер" залишається в рукаві Євген Магда 16.10.2024 18:04
- Податки підняли, питання залишилися Любов Шпак 16.10.2024 11:54
- Стягнення моральної шкоди завданої невиконанням судового рішення Євген Морозов 16.10.2024 10:36
Топ за тиждень
- "Джокер" залишається в рукаві 5536
- Безтурботна старість? Як не втратити якість життя, виходячи на пенсію 700
- Криве дзеркало доброчесності: чи єдині стандарти для суддів і прокурорів? 370
- Кожен українець за кордоном – амбасадор своєї країни: місія, відповідальність і майбутнє 220
- AI Risk: як штучний інтелект формує нові горизонти корпоративної безпеки 212
Популярне
-
СЗЧ та дезертирство зросли вп'ятеро — дані за областями
Інфографіка 27406
-
Реакція на викриття 49 прокурорів наштовхує на висновок – робити, як в Росії. Але це не вихід
Думка 26336
-
Львівський автобусний завод вийшов з 10-річного банкрутства
Бізнес 24203
-
"Путін витрачає на війну до $130 млрд на рік. Диво, що ми тримаємось". Що розказав Залужний
8058
-
Департамент охорони культурної спадщини вимагає зафарбувати мурал з Будановим на Подолі
Життя 7009
Контакти
E-mail: [email protected]