Як стартуватиме ринок землі в Україні: уроки Східної Європи
Або про що варто згадати, коли депутати нарешті припинили займатись «законодавчим спамом» для гальмування аграрної реформи.
Напередодні старту ринку землі в Україні актуально розповісти, як проходили аналогічні реформи в постсоціалістичної Європі 1990-х років, як в цілому в регіоні, так і для кожної країни зокрема.
З одного боку, такий досвід унікальний своєю масштабністю: за даними Світового Банку, протягом десяти років зміна власності в Центральній і Східній Європі охопила майже 150 млн га ріллі. Завдяки чому частка земель у власності одноосібних господарств і сімейних ферм в цілому по регіону за 10 років зросла від 21% до 78%. Для порівняння: за 75 років земреформи в Мексиці (1917-1992 роки) зміна власників сталася для 100 млн га, за 30 років реформи в Бразилії (1964-1994 роки) - лише для 11 млн га.
Але з іншого боку, земельна реформа в регіоні ЦСЄ та запуск ринку ріллі в Україні зразка 2020 року дуже схожі за контекстом: постсоціалістичні трансформації проходять зі складнощами, уряд і селяни вже призабули мистецтво ринкового обороту сільськогосподарської землі. Більш того - в обох випадках після розпаювання або ж реституції земель власниками наділів стали переважно пенсіонери, які не бажали продавати свої наділи на цивілізованому ринку ріллі. Найчастіше, в Східній Європі 1990-х років пенсійні виплати не перевищували 20% від загальних доходів селян, і їм були потрібні доходи і від підсобного господарства, і від регулярних платежів за здану в оренду ділянку. В регіоні була поширена ситуація, коли селянин володіє паєм в 2-2,5 га ріллі, половину з нього здає в оренду, а іншу половину використовує для підсобного агровиробництва.
Головною запорукою успіху земельних реформ в кожній з європейських постсоціалістичних країн зразка 1990-2000 років став політичний консенсус суспільства і влади. Уряди бажали масової приватизації аграрних держпідприємств і зведення до мінімуму ролі держави в агровиробництві. А селяни бажали, щоб держава надалі ніяким чином не перешкоджавлавільному обігу земельних наділів.
Цікаво, що запуск і робота ринків землі мали спільні особливості для кожної з країн колишнього соцтабору:
1) Головним продавцем земель була держава, головним орендодавцем ріллі - селяни-власники паїв;
2) Після виділення наділів малі господарства поповнювали свої банки землі переважно орендою, середні і великі господарства - застосовували і оренду, і покупку ділянок;
3) Поява середніх і великих агрогосподарств в регіоні стало наслідком вдалої приватизації колишніх аграрних ДП, а не, наприклад, спекулятивних операцій на ринку ріллі;
4) Ситуативний недопуск іноземців до ринку земель в деяких країнах регіону було визначено особливостями приватизації та реституції земель, і був направлений в першу чергу на те, щоб дати зміцніти «одноосібникам» і сімейним фермам, які могли не витримати конкуренції з іноземними агровиробниками за викуп наділів ;
5) В окремих державах (наприклад, Болгарія або Молдова) впровадження ринкового обороту ріллі гальмувалося через популізм домінуючих партій, що складалися з колишніх комуністів;
6) У процесі перетворень уряди країн робили акцент спочатку на зміцненні прошарку власників ріллі, а вже потім - на фіксації їх права власності; відповідно, теза про «недостатню заповнюваності кадастру" не був перешкодою для старту ринків землі.
Ці особливості були визначені політичним фоном запуску ринків землі в регіоні. Крах комуністичних режимів супроводжувався відновленням права на приватну власність. У випадку з селянами - поверненням земельних ділянок, конфіскованих в державну або колективну власність на зорі прорадянських політичних режимів. Так як уряди країн соцтабору не форсували колективізацію АПК, то завдяки цьому збереглися землевпорядні документи, що засвідчують право власності конкретних селян на конкретні ділянки. Завдяки цьому вдалося запустити реституцію земельних наділів.
Але цей процес реанімував парцеляцію земель, від якої страждала Східна Європа до установи комуністичних режимів в регіоні наприкінці 1940-х років. Через це, при всьому своєму бажанні інвестори не могли сформувати цілісні масиви землі для викупу, тому були змушені обмежуватись орендою цих наділів. Крім цього, продавати свої ділянки не бажали самі власники-пенсіонери, які шукали різноманітності доходів.
Крім Польщі та Литви, в описаному періоді уряди країн майже не витрачали коштів на пряме дотування аграріїв, або ж на пільгове кредитування, що також впливало на динаміку розвитку малих фермерів в регіоні.
Одним з найважливіших факторів, що впливали на успішність земельних реформ, ставала їх підтримка / непідтримка правлячими партіями. Зокрема, в країнах, де парламентська більшість і далі належала комуністам (Болгарія, Румунія і Молдова), ринок ріллі стартував лише в 1998 році, на початок 2000-х років в операціях із землею переважала оренда. Зате в країнах, де правлячі партії системно підтримували ліберальні реформи, ринок землі успішно працював, незважаючи на деякі проблемні моменти: наприклад, в Угорщині при розподілі земель кооперативів 0,4 млн га га ріллі перейшли в «тіньовий оборот».
Втім, запуск ринкового обороту земель в країнах регіону дав свій головний і безумовний результат - поява міцного прошарку малих фермерів. Додатковий результат – держави ЦСЄ змогли нарешті самотужки забезпечувати себе необхідним продовольством (за існування «соцтабору» ті ж Польща та Румунія імпортували 20-30% необхідної собі їжі). Крім цього, у всіх країнах регіону сформувалася чітка структура виробництва, при якій тваринництво стало прерогативою малих виробників, рослинництво - середніх і великих агровиробників.
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева вчора о 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський вчора о 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер вчора о 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Пам'яті жертв Другої Світової війни або чому ми не святкуємо! Дмитро Пульмановський 08.05.2025 16:11
- Що робити, коли дії співробітника призвели до фінансових втрат? Олександр Висоцький 08.05.2025 11:13
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України Любов Шпак 08.05.2025 11:09
- Изменения в оформлении отсрочки от мобилизации с 06.05.2025 Віра Тарасенко 07.05.2025 23:36
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів Ігор Ткаченко 07.05.2025 15:10
- Де отримати криптоліцензію у 2025 році? Юлія Барабаш 07.05.2025 12:25
- Як сплачує податки та подає звітність контрольована іноземна компанія (КІК) Сергій Пагер 07.05.2025 09:19
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я Христина Кухарук 06.05.2025 19:13
- Як роботодавцю повернути кошти, сплачені працівнику за скасованим рішенням суду Альона Прасол 06.05.2025 14:30
- Як зруйнувати країну 226
- Літо, тераси та куріння: чи є заборона для літніх майданчиків? 190
- Регіональні тренди запитів "Відео ШІ" в Україні: піки, спад і соціальні фактори 181
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 139
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я 117
-
Капітана судна, яке пошкодило газопровід у Балтійському морі, заарештували в Гонконгу
Бізнес 10085
-
Сі переграв Трампа: Кремль фактично здає Росію Китаю
Думка 9004
-
Три хвилі приморозків. Хто збанкрутує, а хто – заробить
Бізнес 8358
-
Harley-Davidson запустить власну гоночну серію з MotoGP у 2026 році
Бізнес 4330
-
Конфлікт цінностей та поділ України: кейс Алхім
Думка 4037