В даній статті з’ясовується можливість застосування роботодавцем праці неповнолітніх осіб на важких роботах.
Однимиз можливих учасників трудових правовідносин є неповнолітні особи. Чи можнасумлінну працю таких осіб застосовувати на важких роботах?
Правове врегулюваннявищезазначеного питання відбувається за допомогою відповідних законів. Зокремаюридична регламентація трудових правовідносин, одними з безпосередніх суб’єктівяких в свою чергу визнані неповнолітні особи, відбувається:1). Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі потексту – Конституція України)); 2). звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р.№ 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Наймані працівники – це одні знайголовніших суб’єктів трудових відносин. Тобто, зазначеніособи, працюючи за трудовим договором, водночас створюють блага, які, будучи засвоєю економічною сутністю майновими або немайновими, водночас сприяютьвисокоякісному становленню України, як правової держави, в цивілізованому демократичномусуспільстві.
Національним законодавством гарантовано кожномунайманому працівнику юридичний статус, що, будучи вельми багатогранним, водночасвключає в себе ті або інші елементи, одними з яких в свою чергу єсоціально-економічні права. Зазначені можливості, отримавши належне закріпленняу відповідному законі, водночас повинні забезпечити повну економічну свободу вказанихтрудівників, й спонукати останніх до неухильного виконання покладених на нихобов’язків.
Право на працю визнано одним з найголовнішихсоціально-економічних прав. Скориставшись наведеною можливістю, найманийпрацівник може забезпечити якісний рівень матеріального й духовного добробуту своєїзгуртованої сім’ї.
Право на працю передбачено різноманітними нормативно-правовими актами. Тобто,дану можливість вітчизняний законодавець закріпив в правових нормах, охопленихч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вказаної нормив частині всебічного з’ясування різновиди роботи, до виконання яких забороненозалучати окремих трудівників, отримав належну конкретизацію у відповіднихзаконах. Як це розуміти?
Окремим працівникам національнезаконодавство гарантує особливий статус. Зокрема згідно з юридичною нормою, яказакріплена ч. 1 ст. 187 КЗпП України, неповнолітні, тобто, фізичні особи, якіще не досягли вісімнадцятирічного віку, в трудових відносинах прирівнюються у правах до повнолітніх фізичних осіб, а в галузі охорони праці,робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці, користуються пільгами,встановленими законодавством України.
Не треба забувати про те, що перелікзгаданих преференцій є дуже широким. Зокрема у відповідності до норми, щопередбачена ч. 1 ст. 190 КЗпП України, заборонено застосування праці суб’єктів,які є молодшими вісімнадцяти років, на важких роботах і на роботах зішкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Отже, чинним законодавством гарантованонеповнолітнім особам різні пільги. Зокрема, як передбачено ч. 1 ст. 190 КЗпПУкраїни, таких суб’єктів заборонено залучати до праці, що в свою чергувиконується на важких роботах.
