Встановлення опіки над майном зниклої безвісти особи: що змінилося?

Які ключові новації було запроваджено в частині встановлення опіки над майном осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, і як це працюватиме?

10 січня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань розкриття банківської таємниці та заходів для встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин» (Закон 4174-IX). У медійному просторі ця новина була інтерпретована як впровадження ноу-хау — запуск абсолютно нового механізму правового регулювання, насправді це не зовсім так!

Інститут опіки над майном зниклої безвісти особи існує давно, такий механізм був передбачений у Цивільному кодексі України ще в 2003 році, але за останні кілька десятиліть він зазнав суттєвих змін.

Повномасштабне вторгнення країни-агресорки на територію України масштабувало проблему зниклих безвісти, тож у 2022 році у національному законодавстві з’явилося нове поняття «особа, яка зникла безвісти за особливих обставин»: такими обставинами вважається збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Простими словами, наразі є дві категорії зниклих: класична — особа, яка визнана безвісно відсутньою (встановлюється у судовому порядку, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування) та нова — особа, яка зникла безвісти за особливих обставин (такого статусу людина набуває з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (далі- Реєстр зниклих безвісти). Зауважу, що надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Механізм встановлення опіки над майном вказаних категорій осіб також актуалізували з огляду на виклики воєнного часу в 2022 році, щоправда, відповідна процедура була деталізована на нормативному рівні — у главі 9-1 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (Порядок). Однак через наявність законодавчих прогалин та технічних перепон застосування цього механізму на практиці було ускладненим.

Удосконалити процедуру встановлення опіки над майном зазначених осіб, деталізувати окремі питання і розширити функціонал нотаріусів, які реалізують цю процедуру, якраз і покликаний Закон 4174-IX.

Які ключові новації було запроваджено в частині встановлення опіки над майном зниклих осіб і як працюватиме цей механізм надалі, — розкажу детальніше↓

Можливість призначення лише одного опікуна над майном зниклої особи.

Спершу коротко про суть інституту встановлення опіки над майном. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь, погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах. За заявою заінтересованої особи опікун над таким майном надає за рахунок цього майна утримання особам, яких за законом зобов’язані утримувати. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою, а також у разі появи особи, зниклої безвісти за особливих обставин.

Заходи для встановлення опіки над таким майном вживаються нотаріусом (на підставі рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ж за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування, якщо йдеться про опіку над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин) шляхом проведення опису відповідного майна та призначення опікуна над таким майном.

Закон 4174-IX чітко визначає (відповідні зміни до Закону України «Про нотаріат» та статті 44 ЦК України), що над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути призначено лише одного (!) опікуна. У разі виявлення факту наявності вже призначеного опікуна над таким майном нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва, крім випадку, якщо опікун помер, визнаний судом безвісно відсутнім або є особою, яка зникла безвісти за особливих обставин, визнаний судом недієздатним або обмежено дієздатним, усунутий від виконання обов’язків опікуна за рішенням суду, відмовився від виконання обов’язків шляхом подання нотаріусу заяви, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально.

Надання нотаріусам доступу до Реєстру зниклих безвісти.

Власне, така новація запроваджується у розвиток законодавчих приписів щодо призначення тільки одного опікуна над майном зниклих осіб. Зауважу, що раніше на практиці траплялися «дубльовані» опікунства, позаяк нотаріуси не мали законодавчої і технічної можливості перевірити наявність встановленої іншим нотаріусом опіки над майном таких осіб.

Незабаром таку можливість нотаріуси матимуть: протягом найближчих 3 місяців Уряд має забезпечити доступ до Реєстру зниклих безвісти. Причому нотаріуси не тільки зможуть здійснювати пошук відомостей про зниклу особу, але і будуть вносити інформацію про видачу свідоцтва про призначення опікуна над майном особи, яка визнана безвісно відсутньою, або зниклої безвісти за особливих обставин.

Диференційований підхід щодо територіальності вжиття заходів для встановлення опіки

На законодавчому рівні були закріплені диференційовані правила територіальності щодо вжиття нотаріусом заходів для встановлення опіки над майном:

• за останнім місцем проживання відповідної особи;
• за розташуванням нерухомого майна або основної його частини, якщо місце проживання невідомо;
• за місцезнаходженням основної частини рухомого майна, якщо місце проживання зниклої особи невідоме та за відсутності нерухомого майна.
• незалежно від місця проживання зниклої особи, якщо вона мешкала у населеному пункті, що розташований у зоні бойових дій або на ТОТ (таке правило діятиме у період воєнного стану + 6 місяців з моменту його скасування).

Закон №4174-IX не містить імперативної вимоги щодо обов’язкового виїзду нотаріуса для опису майна, а тільки визначає, що у разі місцезнаходження майна, що підлягає (!) опису з виїздом за місцезнаходженням майна, за межами нотаріального округу, в якому провадить нотаріальну діяльність нотаріус, до якого звернулися щодо вжиття заходів для встановлення опіки над майном зниклої особи, такий нотаріус надсилає іншому нотаріусу за місцезнаходженням майна доручення про його опис.

Особливості такого опису наразі врегулювано у пункті 3.1 глави 9-1 Розділу ІІ Порядку, де прописано, що з виїздом така дія проводиться нотаріусом, якщо доступ до майна не обмежений (!) у зв’язку із заходами правового режиму воєнного чи надзвичайного стану. Водночас встановлено, що без виїзду за місцезнаходженням майна опис проводиться нотаріусом на підставі відомостей реєстрів, кадастрів, автоматизованих інформаційних систем, або документів, що підтверджують право власності на майно, щодо цінних паперів, корпоративних прав, коштів на рахунках у банківських та інших фінансових установах, заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, які були нараховані такій особі, а також щодо майна, доступ до якого неможливий у зв’язку із заходами правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Простими словами, якщо до київського нотаріуса звернулася заінтересована особа, скажімо, дружина зниклого безвісти за особливих обставин чоловіка, який останнім часом проживав у столиці, але нерухомість якого знаходиться на ТОТ, то опис майна проводиться без виїзду, як і у випадку, якщо останнім місцем проживання зниклого, наприклад, була зона активних бойових дій.