Примусове щеплення. Корабель дійсно тоне чи нам здалось?
Де та межа, коли ми втрачаємо людяність?
“Майбутнє, яке завжди було визначене для мене, схоже на нічне шосе. Ми вступали на незнайому територію. У наших руках була історія майбутнього” (Цитата із фільму Термінатор 2).
Взагалі я юрист. Я мала б написати якусь заумну статтю про побоювання щодо теми примусового щеплення. Давно хотіла. Думала, як б це сформулювати.
Мій батько служив на флоті, військовий корабель. Він казав, що існує правило, коли корабель тоне, зачиняти двері відсіку, що затоплює. Навіть, якщо там є живі люди. Ніби це логічно. Чи людяно? Це інше питання.
Єдине, що батько завжди уточняв, треба чітко розуміти, що зачиняємо ми потрібний відсік, а не приносимо просто людей у жертву своєї помилки. Це складно зрозуміти, коли екстрена ситуація, і все йде не так як завжди.
У той же час обов'язково треба зупинитись та перед зачинанням люку відповісти на питання: 1) корабель ДІЙСНО тоне? 2)ми зачиняємо ДІЙСНО той самий відсік, де пробоїна?
Тому моя стаття не про норми та про мораль. А просто казка. І кожен сам в ній побачить те, що готов побачити.
Йшов 2072 рік.
Після того, як у 2021 Австрія вела першою примусову обов'язкову вакцинацію, усі країни світу пішли на цей крок.
Починаючи із 2021 року вакцинували кожен 3-4 місяць починаючи із 12, в деяких країнах 5 років.
Враховуючи постійні сезони спалахи коронавірусу, по всіх країнах було прийнято рішення обмеження назавжди кількість учасниках на публічних заходах до 20 осіб. Мітинги та публічні акції були заборонені.
У 2050 році вакцинація стала обов'язковою для немовлят.
Починаючи із 2030 року невакциновані люди практично у всіх країнах були позбавлені права виборчого голосу. Вони стали ізгоями та мали селитись в окремих комунах. Їх проклинали та вважали винними у смертях.
Смерті продовжувались. Вірус мутував, як і грип, кожен новий сезон.
Із 2050 року усі країни ввели санкції проти невакцинованих, які обмежували їх спілкування офлайн із вакцинованими. І якщо до цього є були якійсь неофіційні відносини між людьми, наразі вони мали зупинитись.
Лікарням та лікарям було заборонено обслуговувати та відвідувати невакцинованих. За порушення заборон — ув'язнення.
Комуни невакцинованих стали закрити та про них намагались забути. ЗМІ не мали право висвітлювати питання тих, хто давно за словами медиків мали б померти, але чомусь продовжували жити. У більшості із країн була заборона на інтернет у комунах. Через обмеження ресурсів у більшості комун не було навіть мобільного інтернету. Зайва інформація про життя цих людей не мала потрапляти у суспільство. Комуни жили бідно та часто голодували.
Чомусь невакциновані, не зважаючи на велику кількість смертей та жахливі умови життя в комунах, все одно існували як клас.
Люди боялись невакцинованих, але цей страх робив невакцинованих у очах інших загадковими та навіть уподібнював до шаманів чи відьм. До них почали звертатись із незвичними проханнями ніби до темної сили. Невакциновані зрозуміли та почали це використовувати, надаючи послуги за кошти ніби вони відчували сили природи.
У 2070 році окремі медики та вчені почали відвідувати комуни та вивчати життя невакцинованих.
У 2071 році вчені почали надавати невакцинованим право виступати на ЗМІ, щоб пояснити їх живучість.
У 2071 року невакциновані стали сприйматись як пророки.
У 2072 році вперше за часи обмежень невакцинованим повернули виборче право та вперше у одній із країн світу Президентом стала невакцинована особа.
Під суспільним тиском вченим та медиком довелось переглянути процедури та протоколи лікування від коронавіруса.
Структура подібна ЄСПЛ, але із іншою назвою, визнала дії усіх країн по примусовій вакцинації протиправними та вчинки окремих посадовців вже посмертно визнали діями проти людства.
Коронавірус, кожен рік мутуючи, повністю змінив світ.
З повагою,
Лілія,
З ВІРОЮ У ЛЮДЯНІСТЬ ТА ЛЮДСТВО)
- Стамбул 2.0 Василь Мокан вчора о 17:37
- Як NIS2 змінить правила гри для енерготрейдерів: кібербезпека як нова реальність Ростислав Никітенко вчора о 14:03
- Післявоєнна відбудова: вікна можливостей і як ними скористатися Дмитро Соболєв вчора о 12:54
- Реальні потреби та гранти: Як краще адаптувати допомогу до змін Юлія Конотопцева вчора о 12:13
- Розлучення без згоди іншого з подружжя: коли це можливо? Альона Пагер вчора о 08:50
- Лідерство розгортання: коли стратегія виходить за межі кабінету Жанна Кудрицька 13.05.2025 19:06
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка 13.05.2025 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс 13.05.2025 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов 13.05.2025 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник 12.05.2025 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко 12.05.2025 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков 12.05.2025 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель 12.05.2025 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
24687
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 17315
-
Стамбульські перемовини не принесуть результату. Ось чому
Думка 12840
-
Держава і бізнес: партнерство краще за протистояння
Думка 11062
-
"Російська весна – 2025". Як Москва посилила агресивну кампанію проти Молдови й Одещини
5433