Практика розгляду справ про хабарництво: ВАКС vs місцеві суди

Як часто суди визнають провокацію хабаря? Чи можливо у ВАКС довести недопустимість доказів?

Кримінальні провадження про хабарництво розслідує не лише Національне антикорупційне бюро України, а вироки у цих справах ухвалює не лише Вищий антикорупційний суд.

Справді, найбільш резонансні справи розглядаються ВАКС внаслідок виключної підсудності. Але переважна більшість кримінальних справ за статтями 368, 369 Кримінального кодексу України не відповідає критеріям топкорупції, тому ці справи потрапляють у місцеві суди.

Проаналізуємо окремі відмінності у практиці ВАКС та місцевих судів щодо розгляду класичних справ про хабарництво – одержання та надання неправомірної вигоди.

Почнемо з кінця. Що з виправдувальними вироками?

Виправдувальні вироки за статтями 368, 369 КК України у ВАКС фактично відсутні. Частина справ надходить до суду з угодами про визнання винуватості, що дозволяє обвинуваченим уникнути позбавлення волі, інша частина – вироки з реальним покаранням.

У 2024 році ВАКС ухвалив виправдувальний вирок у справі №991/1688/23 щодо обвинувачення директора ДП «Ізюмський приладобудівний завод» за ч. 4 ст. 368 КК України. Ключову роль у цій справі відіграло визнання доказів недопустимими (листування обвинуваченого у WhatsApp). Ці докази були отримані НАБУ від журналіста на флешнакопичувачі. Вирок ухвалений з окремою думкою щодо відсутності підстав для виправдання. Наразі справу розглядає Апеляційна палата ВАКС за скаргою прокурора.

На мій погляд, це судове рішення є винятком з правила, зважаючи на фактичні обставини справи. Назвати цей виправдувальний вирок «променем надії» для подальшої зміни статистики на користь сторони захисту не можна.

Інша картина із виправдувальними вироками у місцевих судах. Наприклад, у 2024 році такі вироки були ухвалені у справах №761/35924/19 (Шевченківський районний суд м. Києва, ч. 3 ст. 368 КК України), №754/18230/21 (Деснянський районний суд м. Києва, ч. 3 ст. 369 КК України), №366/704/19 (Іванківський районний суд Київської області, ч. 3 ст. 368 КК України), №576/1215/18 (Глухівський міськрайонний суд Сумської області, ч. 3 ст. 369 КК України).

Перелік справ місцевих судів із таким результатом можна продовжити. Якщо порівнювати статистику розгляду справ у 2024 році за статтями 368, 369 КК України, то більший відсоток виправдувальних вироків саме за ст. 368 КК України. Причини виправдання є досить різноманітними. Більшість справ закінчуються саме так через численні процесуальні порушення сторони обвинувачення, що призводить до визнання доказів недопустимими.

Провокація: місія (не)здійсненна?

Досить часто у справах про одержання та надання неправомірної вигоди одним із центральних питань є можлива провокація зі сторони правоохоронців та залучених ними агентів до вчинення злочину.

Якщо говорити про ВАКС, то в більшості справ за статтями 368, 369 КК України захист вказує на провокацію. Проте встановити провокацію у стінах цього суду – наразі місія нездійсненна.

Винятком є вирок ВАКС від 14.06.2023 у справі №991/7682/21 щодо обвинувачення судді одного із районних судів м. Києва за ч. 4 ст. 368 КК України. У цій справі суд визнав суддю винуватим у проханні надати йому неправомірну вигоду. Проте колегія суддів ВАКС дійшла висновку, що органи досудового розслідування здійснили провокацію обвинуваченого, підбурюючи останнього на фактичне одержання неправомірної вигоди (п. 8.3. вироку).

Важливим моментом цього вироку є встановлення провокації одночасно із запереченням обвинуваченим факту вчинення злочину. Суд надав посилання на всім відому позицію ЄСПЛ у справі «Берлізев проти України» та вказав, що з урахуванням обставин саме цього провадження несправедливим було б обмежитися застосуванням суто формального підходу до розгляду вказаного питання, а також необхідно окремо здійснити змістовну перевірку питання можливої провокації. Наразі ця справа перебуває на розгляді в АП ВАКС. Прокурор подав апеляційну скаргу через визнання частини доказів недопустимими внаслідок провокації.

Встановлення провокації у справах за статтями 368, 369 КК України, які розглядають місцеві суди, є відносно поширеним явищем. Наприклад, Приморський районний суд м. Одеси у справі №522/12368/19 за обвинуваченням заступника начальника відділу поліції у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (прохання надати та одержання хабаря), констатував провокацію, зокрема, з таких підстав:

(1) постійне ініціювання заявником зустрічей з обвинуваченим, прибуття до службового кабінету поліцейського без запрошення, за власною ініціативою;

(2) відсутність зафіксованих доказами висловлювань обвинуваченого про необхідність передати йому грошові кошти, розмір неправомірної вигоди зафіксований лише у заяві про злочин та процесуальних документах слідства;

(3) відсутність реального наміру у заявника вчиняти протиправні дії, за які надавався хабар поліцейському;

(4) неодноразове залучення заявника у кримінальних провадженнях як викривача – щонайменше 7 епізодів надання неправомірної вигоди.

Зверну увагу, що досить популярна підстава для встановлення провокації «штатний заявник» наразі не працює у ВАКС. Наприклад, у справі №729/1248/18 заявник сам підтвердив, що був заявником десятки разів, отримував за це подяки від СБУ. Ці факти не були визнані як ознака можливої провокації.

Недопустимі докази: місія (не)здійсненна 2?

Якщо говорити про ВАКС, то визнати докази недопустимими в цьому суді є надскладним завданням. Зазвичай усі порушення сторони обвинувачення несуттєві, неістотні, формальні, технічні та в результаті прийнятні для ВАКС.

У практиці цього суду все-таки зустрічаються окремі випадки визнання доказів недопустимими. Два вироки вже згадувалися вище. Додатково можна навести вирок ВАКС від 11.11.2020 у справі №554/5163/17, яким визнано недопустимим протокол огляду вилученого в ході обшуку телефону, оскільки сторона обвинувачення не надала ухвалу про дозвіл на проведення обшуку та протокол обшуку. Визнання доказу недопустимим не вплинуло на результат справи, а особу засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України.

Протилежна ситуація з недопустимими доказами у справах про хабарництво в місцевих судах. Наприклад, у справі №357/18369/13-к Білоцерківський міськрайонний суд Київської області визнав недопустимим протокол огляду, помітки та вручення грошових коштів. Причиною слугували сумніви в достовірності складення цього документа, оскільки учасники процесуальної дії не змогли підтвердити свою участь у ній.

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 01.07.2024 у справі №754/9612/19 визнано недопустимими протоколи НСРД, оскільки матеріали справи не містили доручень на оперативників, які здійснювали відповідні негласні дії.

Варто зазначити, що якість збирання доказів НАБУ, порівняно з іншими органами, дійсно відрізняється. Це також впливає на статистику визнання доказів недопустимими у ВАКС та місцевих судах. Але поточна практика ВАКС надзвичайно високо підіймає критерії для визнання доказів недопустимими, що також робить цю місію нездійсненною саме в цьому суді.

Перекваліфікація

Справи про хабарництво є досить складними з погляду кваліфікації, тому поширеною є практика виходу судом за межі висунутого обвинувачення. Перекваліфікація судом часто не має великого значення для результату справи. Наприклад, вироком ВАКС від 01.03.2023 у справі №203/94/18 суд перекваліфікував дії обвинуваченого з виконання на пособництво (з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 368 КК України).

В інших справах перекваліфікація судом суттєво впливає на покарання. Так, ухвалою Апеляційної палати ВАКС від 08.06.2023 у справі №369/10079/17 перекваліфіковано дії особи з ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 369 КК України (підбурювання до надання неправомірної вигоди) на ч. 2 ст. 369-2 КК України (зловживання впливом, що дозволило звільнити обвинуваченоговід покарання у зв`язку із закінченням строків давності).

На практиці є досить поширеною перекваліфікація судом одержання або надання неправомірної вигоди на зловживання впливом (справи №712/3825/22, №675/261/21). Також є випадки перекваліфікації одержання хабаря на шахрайство (справи №161/8614/24, №159/2208/23).

Зустрічаються й нетипові перекваліфікації. Наприклад, вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.02.2024 у справі №303/3293/14-к суд перекваліфікував дії оперуповноважених міліції з ч. 4 ст. 368 КК України на ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 364 КК України. Суд встановив, що в процесі вчинення шахрайських дій обвинувачені зловживали службовим становищем.

Отже, тенденції до застосування судами права на перекваліфікацію додатково вказують на складність справ про хабарництво та проблематику розмежування складів злочинів.

Замість висновку

Судова практика свідчить про різні підходи до розгляду справ про хабарництво у ВАКС та місцевих судах. Класичні стратегії захисту наразі не працюють у ВАКС, а статистика на боці сторони обвинувачення. На противагу цьому місцеві суди готові сміливіше визнавати докази недопустимими, встановлювати провокацію, перекваліфіковувати діяння та ухвалювати виправдувальні вироки. Адвокатам потрібно враховувати сучасні тенденції практики та використовувати нові креативні підходи у справах про одержання та надання неправомірної вигоди.