Знання своїх прав та розуміння меж владних повноважень поліцейського — це перший крок до захисту власної свободи у взаємодії з системою.
Як практикующий судовий адвокат, я неодноразово стикалася із ситуаціями, коли саме питання допустимості доказів ставало визначальним у справі. Особливо це стосується випадків, пов’язаних із проникненням поліцейських до автомобіля.
Розглянемо не лише норми закону, але й реальну практику, спробуємо поглянути на цю проблему очима тих, хто змушений приймати рішення у критичних ситуаціях.
Поверхнева перевірка транспортного засобу: нюанси та обмеження, які варто знати
Дискутуючи про права поліцейських та громадян, варто розуміти, що поверхнева перевірка автомобіля є окремим видом поліцейського заходу, який суттєво обмежує право на недоторканність приватної власності. Саме тому законодавство чітко регламентує підстави, порядок і межі таких дій. Однак те, як це відбувається в реальному житті, нерідко викликає запитання.
Що таке поверхнева перевірка?
Перш за все, слід відрізняти поверхневу перевірку від огляду чи обшуку. Згідно зі статтею 34 Закону України «Про Національну поліцію», поверхнева перевірка полягає у візуальному огляді транспортного засобу без фізичного втручання в його вміст. Це означає, що поліцейський не має права відкривати бардачок, сумки чи інші речі всередині салону автомобіля.
На практиці поліцейські часто "забувають" цей нюанс, використовуючи поверхневу перевірку як привід для більш детального огляду. Саме тут важливо чітко знати свої права і не дозволяти перевищення повноважень.
Підстави для поверхневої перевірки: нюанси застосування
Перелік підстав для проведення поверхневої перевірки вичерпний. Однак навіть якщо поліцейський намагається послатися на одну з таких підстав, він має аргументувати це конкретними фактами. Наприклад:
Якщо транспортний засіб підозрюють у перевезенні речей, обіг яких заборонено, поліцейський має пояснити, чому саме цей автомобіль викликає підозру.
Якщо авто опинилося на місці, де ймовірно вчиняється злочин, поліцейський має вказати, яким чином це місце пов’язане зі злочинною діяльністю.
Будь-які дії, що виходять за рамки цих підстав, є незаконними.
Особливості проведення поверхневої перевірки: практика різних країн
Досвід іноземних держав також демонструє, як важливо чітко регламентувати дії поліції.
У США, наприклад, є принцип "Terry Stop", який дозволяє поліцейським зупинити транспортний засіб та провести поверхневий обшук лише за наявності обґрунтованих підозр у злочині. Проте навіть у таких випадках будь-яке проникнення до автомобіля без ордеру може бути оскаржене в суді.
У Німеччині поліцейські мають право оглянути автомобіль лише за наявності прямої загрози життю або безпеці. Якщо такі підстави відсутні, будь-яка спроба перевірки без згоди власника чи судового дозволу вважається порушенням.
В Україні законодавство, хоч і передбачає чіткі рамки для дій поліцейських, все ж залишає місце для суб’єктивного трактування. Це створює ризики зловживання.
Що робити, якщо права порушені?
На жаль, ситуації, коли права громадян порушуються, не є рідкістю. Тому важливо знати, як діяти:
Фіксуйте все на відео. Законодавство України дозволяє громадянам знімати дії поліцейських, особливо якщо це стосується їхніх прав.
Вимагайте пояснень. Поліцейський зобов’язаний повідомити вам конкретну підставу для перевірки. Якщо цього не зроблено, його дії вважаються незаконними.
Не дозволяйте фізичного втручання. Поліцейський може лише спостерігати за тим, як ви самостійно відкриваєте багажник чи салон.
Запросіть свідків. Якщо поруч є пасажири чи випадкові очевидці, вони можуть стати важливими свідками у разі виникнення конфлікту.
Чому важливо дотримуватися процедури?
Недотримання поліцейськими процедури поверхневої перевірки не тільки порушує права громадян, а й ставить під сумнів допустимість отриманих доказів у суді. Це добре видно на прикладі судової практики.
Наприклад, у випадку, коли в автомобілі було знайдено заборонені речовини, але перевірка проводилася без належних підстав, суд може визнати отримані докази недопустимими. В результаті особа, навіть винна, може уникнути відповідальності.
Допустимість доказів: де межа?
Українське кримінальне процесуальне законодавство однозначно визначає: доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому законом. Ця норма з одного боку є гарантією прав людини, а з іншого – створює виклики у реальній практиці. Ключовим документом тут є стаття 233 КПК України, яка забороняє проникнення до володіння особи, включно із транспортним засобом, без згоди власника або дозволу слідчого судді. Винятком є лише невідкладні випадки.
Але хто визначає, що випадок є дійсно невідкладним? І чи виправдовує порушення процедури мета збереження доказів? Це питання залишається відкритим навіть у більш розвинених правових системах світу.
Коли секунди вирішують все
Одна з найбільш заплутаних ситуацій у моїй практиці стосувалася справи про розбійний напад. Грабіжники, використовуючи викрадений автомобіль, втекли, але були затримані "по гарячих слідах". Поліцейські, які прибули на місце події, проникли в авто, щоб вилучити зброю та речові докази. Проте після прибуття слідчо-оперативної групи виникла дилема: чи могли вони продовжити огляд автомобіля без дозволу слідчого судді?
Законом це вже не вважалося "невідкладним випадком". Але власник авто перебував у лікарні, непритомний, і отримати його дозвіл було неможливо. Що робити в такій ситуації? І чи можна було б вважати отримані докази допустимими?
Суд пізніше визнав докази недопустимими через порушення процедури. Це призвело до ускладнення розгляду справи й унеможливило обрання суворішого запобіжного заходу для підозрюваних.
Практика закордонних країн: уроки для України
Розвинені правові системи теж стикаються з подібними проблемами, але підходи до їх вирішення можуть бути кардинально різними.
США
У Сполучених Штатах ключовим принципом є "Четверта поправка" до Конституції, яка захищає громадян від необґрунтованих обшуків і вилучень. Судова практика (наприклад, рішення у справі Carroll v. United States) дозволяє поліції обшукувати автомобіль без ордера, якщо є обґрунтована підозра, що в ньому містяться докази злочину. Однак цей принцип не є універсальним, і кожен випадок розглядається окремо.
Німеччина
У Німеччині правоохоронці мають право проникнути до автомобіля без дозволу власника лише за наявності "нагальної потреби". Закон чітко регламентує, що це може включати випадки, коли зволікання загрожує втраті доказів. Водночас суди ретельно аналізують пропорційність дій поліції до конкретної ситуації.
Велика Британія
У Великій Британії поліція також має право обшукувати транспортні засоби без ордера, але лише за наявності достатніх підстав вважати, що в авто є докази, які можуть бути знищені або використані для подальших злочинів. Проте кожен випадок ретельно документується, щоб уникнути зловживань.
Проблеми української реальності
На відміну від США чи Великої Британії, в Україні процедура обмежена більш жорсткими вимогами. Це часто стає на заваді ефективному розслідуванню. Наша система прагне максимально захистити права громадян, але інколи це йде врозріз із потребами оперативного реагування.
Уявіть ситуацію: автомобіль, з якого стріляли по людині, виявлено, але поліцейські не можуть провести його огляд, адже немає дозволу слідчого судді, а власник автомобіля недоступний. Протягом кількох годин докази можуть бути знищені, а сліди злочинців – втрачені. У подібних випадках жорсткі вимоги закону можуть фактично паралізувати розслідування.
Що можна змінити?
Досвід інших країн показує, що баланс між захистом прав людини та ефективністю правоохоронної системи можливий. В українських реаліях варто розглянути наступні кроки:
Розширення поняття "невідкладний випадок": Внесення змін до статті 233 КПК, які б дозволяли огляд автомобіля у разі тяжких злочинів, коли власник не може надати дозвіл, а зволікання призведе до втрати доказів.
Чітка регламентація документування: Усі дії правоохоронців мають детально фіксуватися на відео. Це зменшить ризик зловживань і водночас стане підставою для визнання доказів допустимими.
Навчання і підготовка: Поліцейські мають краще розуміти, як діяти у складних ситуаціях, щоб не порушувати процедури, але й не втрачати важливі докази.
Коли я працюю над справами, пов’язаними з допустимістю доказів, я завжди пам’ятаю, що закон – це не лише набір правил, а й інструмент захисту прав людини. Але інколи, як би це не було складно, законодавство потребує змін, щоб відповідати реаліям.
У стосунках із поліцією важливо дотримуватися балансу. З одного боку, кожен громадянин має право на недоторканність свого майна. З іншого – працівники поліції також повинні мати можливість виконувати свої обов’язки. Однак ці обов’язки мають виконуватися в рамках закону.
Проникнення до автомобіля без дозволу власника – це тонка грань між дотриманням закону та необхідністю швидко діяти. Важливо, щоб кожен крок був не лише законним, але й спрямованим на справедливість. Бо саме справедливість – це те, заради чого ми працюємо. Знання своїх прав – це ваш найкращий інструмент захисту. І хоча взаємодія з правоохоронними органами іноді може бути складною, головне – не втрачати спокою, наполягати на законності та діяти відповідно до встановленої процедури.
