Як відповідність правилам трансфертного ціноутворення та стандартам BEPS стає цінним активом українського бізнесу, забезпечуючи прозорість і конкурентоспроможність для міжнародної інтеграції
Колись міжнародне оподаткування було схоже на гру в кішки-мишки. Компанії шукали шпарини, а уряди намагалися їх закривати, і все повторювалося по колу. Після фінансової кризи 2008 року, коли багато країн зіткнулися з бюджетним дефіцитом, а великі корпорації продовжували звітувати про рекордні прибутки в офшорних зонах, терпіння закінчилося. Тоді в центрі уваги опинилося трансфертне ціноутворення і з'явився BEPS (Base Erosion and Profit Shifting) — ініціатива ОЕСР, започаткована у 2013 році, щоб протидіяти схемам, які використовують міжнародні компанії для зменшення податкових зобов’язань. Її суть проста — бізнес має платити податки там, де він реально працює. Не в юрисдикціях, де «дешевше», а там, де створює вартість та отримує прибуток.
Довгий час трансфертне ціноутворення в Україні сприймали як додаткове навантаження для бізнесу, який і так працює в умовах складного податкового законодавства. Але сьогодні це маркер зрілості бізнесу. Якщо ціни між пов’язаними структурами ринкові, логіка операцій зрозуміла, а прибуток сплачується там, де він зароблений — це не лише «чесно». Це вигідно. Бо сьогодні репутація відповідального бізнесу — не просто актив, а умова доступу до ринків, інвестицій та міжнародного співробітництва. У добу глобальної прозорості і обміну даними CRS втрата репутації обходиться бізнесу дорожче за податки.
Український бізнес довго жив у парадигмі — заплатити мінімум і не потрапити під перевірку. Але правила змінюються. Тепер держава дивиться не лише на суму сплачених податків, а на економічну сутність операцій. Чи справді компанія створює вартість в Україні? Чи не є партнери лише транзитними структурами?
Україна приєдналася до плану BEPS у 2017 році. Потім прийняла закон №466, який імплементував ключові вимоги ОЕСР: звітність у розрізі країн (CbC-reporting), контроль за контрольованими іноземними компаніями (КІК), правила щодо обмеження витрат на фінансування, вимоги до структури міжнародних груп компаній. Також, підписано багатосторонню конвенцію MLI та розпочато процес розбудови інституційної спроможності ДПС у сфері трансфертного ціноутворення.
І хоча адаптація непроста, вона неминуча. Україна інтегрується у глобальні ланцюги вартості, а це означає, що потрібно грати за глобальними правилами. Це тест не лише для бізнесу, а й для держави. Для бізнесу — на прозорість. Для держави — на послідовність та здатність застосовувати нові стандарти не вибірково, а системно. Але справжній успіх прийде тоді, коли ці норми перестануть сприйматися як «зобов’язання перед ОЕСР», а стануть частиною податкової культури.
В Україні з кожним роком все більше компаній подають звіти з трансфертного ціноутворення, декларують контрольовані іноземні компанії, розбудовують прозорі структури власності. Не тому, що бояться перевірок і штрафів, а тому, що розуміють — репутація стала капіталом на міжнародній арені.
Український бізнес дорослішає. І це — найкращий доказ того, що ми рухаємося у правильному напрямку.
