Аналіз системи встановлення цін на товари і послуги між пов'язаними сторонами для забезпечення відповідності податковим нормам та уникнення податкових ризиків.
Трансфертне ціноутворення – це система встановлення цін на товари, послуги, або інші об’єкти в рамках господарських операцій між пов’язаними сторонами (наприклад, компаніями, які належать до однієї групи). Цей процес є критично важливим для забезпечення відповідності податковим нормам та уникнення податкових ризиків.
Основна мета трансфертного ціноутворення полягає в тому, щоб забезпечити справедливі ціни, які встановлюються між пов'язаними особами, та відповідають принципу «витягнутої руки» (arm's length principle). Це означає, що ціни мають бути такими ж, якби угода відбувалася між незалежними контрагентами в умовах вільного ринку. Це дозволяє уникнути маніпуляцій з цінами, які можуть бути використані для ухилення від податків або переміщення прибутку в юрисдикції з низькими податковими ставками.
Для України це важливо, оскільки дотримання вимог трансфертного ціноутворення може суттєво впливати на податкові надходження до державного бюджету. Наприклад, якщо материнська компанія в Україні продає товари своїй дочірній компанії за заниженою ціною, це може призвести до зменшення податкових зобов'язань в Україні, і як наслідок – до втрат для бюджету.
Податкова служба для моніторингу трансфертного ціноутворення використовує різноманітні інструменти, включаючи аналіз фінансових звітів, вивчення документації угод, проведення перевірок відповідності цін принципу «витягнутої руки», а також впровадження ризик-орієнтованого підходу до аудиту. Наприклад, якщо компанія має низькі показники рентабельності в порівнянні з конкурентами, це може стати приводом для детального аналізу.
Аби упевнитись, що операції відповідають умовам вільного ринку, контролюючі органи використовують ряд методів:
Метод порівняння з ринковими цінами: Цей підхід вважається основним для визначення цін на товари, особливо на сировину.
Метод ціни перепродажу: Застосовується для аналізу відповідності ціни закупівлі товару ринковим цінам, зокрема при імпорті та наступному перепродажу без змін.
Метод “витрати плюс”: Ґрунтується на порівнянні ціни продажу товару з ринковими цінами, враховуючи рентабельність витрат сторони, що експортує товар.
Метод чистого прибутку: Розглядається рентабельність у контексті контрольованих операцій у порівнянні з діяльністю конкурентів у схожому сегменті ринку.
Метод поділу прибутку: Аналізується розподіл прибутку між сторонами операції.
Законодавство України визначає необхідність моніторингу трансфертного ціноутворення, особливо щодо доходів, отриманих українськими компаніями за кордоном. Компанії, що займаються імпортом чи експортом, особливо при взаємодії з пов’язаними особами або офшорними зонами мають відповідально ставитися до складання документації із трансфертного ціноутворення.
Комплекс матеріалів для трансфертного ціноутворення має містити деталізовану інформацію про діяльність компанії щодо контрольованих операцій, умови цих операцій, а також обставини, при яких були досягнуті комерційні угоди.
Згідно з нормами українського законодавства, ця документація має бути представлена контролюючим органам у разі їх вимоги протягом зазначеного часу від дати отримання запиту.
Звіт про контрольовані операції - це документ, який аналізує та визначає ціни, за якими компанії з однієї юрисдикції здійснюють торгівлю товарами, послугами або правами з компаніями з інших юрисдикцій. Він містить інформацію про визначення ринкових цін, методику обчислення та фактори, які впливають на ціни між пов'язаними особами та подається до 1 жовтня 2024 року.
За недотримання правил трансфертного ціноутворення компанії можуть зазнати суттєвих фінансових наслідків, включаючи штрафи, які можуть досягати 25% від суми недоплачених податків, а також донарахування податків за попередні періоди. Крім того, можливі репутаційні втрати, що можуть вплинути на довіру партнерів та інвесторів.
