Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
31.03.2021 05:11

Окремі аспекти роботи за сумісництвом керівників державних підприємств

Блогер, викладач, науковець та юрист

В даній статті з'ясовується, чи можуть керівники державних підприємств працювати за сумісництвом

Фізичним особам, що є керівниками державних підприємств, гарантовано цілу низку різних за своїм змістом майнових та особистих немайнових прав.  Чи можуть вказані особи працювати за сумісництвом?

Цілеспрямоване правове регулювання вищевказаного питання здійснюється цілою низкою нормативних актів, що поділяються на закони і підзаконні акти. Зокрема численні аспекти, які стосуються можливості роботи за сумісництвом фізичних осіб, які є керівниками державних підприємств, регламентуються:

1. Конституцією України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі – Конституція України);

2. Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII (надалі – КЗпП України);

3. Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 76 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій» (надалі - Наказ).

Чинне законодавство, будучи багатогранною системою, водночас гарантує тим чи іншим учасникам правових відносин різні за своєю суттю можливості, яким в свою чергу притаманний майновий чи особистий немайновий характер. Зокрема згідно з нормою, яка закріплена в ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Зазначену юридичну можливість національним законодавцем передбачено в інших нормативно-правових актах, що регулюють трудові правовідносини. Зокрема у відповідності до норми, яка передбачена ч. 1 ст. 2 КЗпП України, право громадян України  на  працю, - тобто право на одержання ними роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір наведеними особами професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

Інші нормативні акти, посідаючи чільні місця в трудовому законодавстві,  водночас конкретизують чіткий і недвозначний зміст вищевказаних положень в частині досліджуваного мною питання. Що це означає?

Суб’єктний склад трудових правовідносин є надзвичайно багатогранним. Зокрема безпосередню участь у вищезазначених стосунках дозволено взяти різним за своїм статусом фізичним особам, одними з яких, можна назвати,  безпосередніх керівників державних підприємств.

Чинне законодавство не гарантує зазначеним суб’єктам трудових відносин чимало юридичних можливостей. Зокрема у відповідності до правової норми, яка закріплена абз. 1 п. 4 Наказу, керівники державних підприємств, установ, організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів державних підприємств, установ, організацій (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності).

Таким чином, з чіткого та недвозначного змісту вказаної юридичної норми випливає ціла низка важливих положень. Зокрема фізичні особи, які керують державними підприємствами, не можуть працювати за сумісництвом.

Але не треба забувати про те, що даному правилу властиві істотні винятки. Скажімо зазначені особи вправі поєднувати свою основну трудову діяльність з науковою, викладацькою, медичною і творчою діяльністю.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи