В даній статті встановлюється правомірність залучення до надурочних робіт жінки, яка, маючи семирічну дитину, водночас не погодилася їх виконувати.
Суб’єктномускладу безпосередніх учасників трудових відносин властиві відповідні ознаки.Зокрема він охоплює різних за своїм юридичним статусом осіб, що маютьгарантовані їм права і виконують покладені на них обов’язки. Одними з такихсуб’єктів є жінки, що мають дітей, вік яких складає 7 років. Чи можна такихпрацівників залучати до надурочних робіт без їх згоди?
Правоверегулювання вищевказаного питання відбувається за допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентаця трудових відносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється: Головнимзаконом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надаліпо тексту – КЗпП України)).
Наймані працівники є одними з визначнихучасників трудових відносин. Зокрема вказаніособи, уклавши трудовий договір, своєю сумлінною працею сприяють ефективній розбудовісвоєї Батьківщини, як демократичної країни, а також помітному збільшеннюматеріального добробуту своїх сімей.
Трудове законодавство гарантує найманим працівникамправовий статус, що, будучи вельми багатогранним, водночас включає в себе всілякіелементи, одними з яких є соціально-економічні права. Наведені юридичні можливості,маючи своє належне закріплення у відповідних нормативно-правових актах, повинні забезпечитиекономічну свободу даних учасників трудових відносин, та всебічних розвиток такихосіб, як свобідних особистостей.
Право на працю є одним з найвизначнішихсоціально-економічних прав. Вищезазначену юридичну можливість вітчизняним законодавцемзакріплено в ч. 1 ст. 43 Конституції України та в ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чиннимзаконодавством нашої держави передбачено відповідну процедуру своєчасної та ефективноїреалізації вищевказаними особами згаданого права. Зокрема добросовісний громадянсуверенної України, що бажає працювати, укладає трудовий договір про роботу напідприємстві, установі, організації або з фізичною особою, про що сказано в ч.2 ст. 2 КЗпП України.
Однак не потрібно забувати про те, щовищезгаданій реалізації притаманні своєрідні особливості. Зокрема необхіднознати те, що ефективна діяльність тих або інших органівзаконодавчої, виконавчої та судової влади спрямована на якісний тавчасних захист різних за своєю сутністю людських цінностей. До когортиостанніх належать: сім’я, дитинство, материнство та батьківство, що в своючергу підтверджено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеноїнорми в частині з’ясування правил, якихдотримується працедавець під час здійснення надурочних робіт, отримав належнероз’яснення в інших законах. Що це означає?
Національним законодавством передбаченобезпосередні вказівки про те, що окремі працівники виключно за їх згоди можутьзалучатися працедавцем до здійснення надурочних робіт. Зокрема згідно з ч. 3ст. 63 КЗпП України одними з таких учасників трудових відносин є жінки, що всвою чергу мають дітей віком від 3-ох до 14-ти років.
Таким чином, національне законодавство забороняєпрацедавцю вчиняти дії, що є аморальними і/чи протиправними. Зокрема такаособа не може залучати до надурочних робіт окремих працівників, що непогодилися їх виконувати (наприклад, жінку, яка має семирічну дитину).
