В даній статті встановлюється правомірність застосування працедавцем надурочних робіт до вагітних жінок.
В окремихвипадках найманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється данеправило на вагітних жінок?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудових відносин,функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочого часу, здійснюється:Головним законом Українського народу (Конституція України від 28.06.1996 року№ 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України)) та звичайнимизаконами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
В непростій системі об’єктивних явищтрудові правовідносини посідають помітне місце. Зокрема дані стосункифункціонують в цілісному середовищі, де правові норми, ґрунтуючись назагальновизнаних моральних імперативах, в той же час повинні підлягатизагальнообов’язковому та вмілому виконанню особами, кожній з яких гарантовановідповідний юридичний статус.
Працедавець є одним з найголовнішихучасників трудових правовідносин. Зазначена думка пояснюється тим, що увідповідності до трудового договору вказана особа надаєбезпечну роботу різним особам, які прагнуть працювати задля істотного зміцненняміжнародного авторитету своєї правової Вітчизни, та значного покращенняматеріального добробуту її згуртованого народу.
Правовий статус, який гарантованийпрацедавцю, є вельми багатогранним. Зокрема згідно з ч. 2 ст. 62 КЗпП Українизазначена особа може застосувати надурочні роботи тільки у виняткових випадках, що в свою чергу отримали належне закріплення в національному законодавстві.
Але не треба забувати про те, що даномуправилу властиві істотні винятки, невичерпний перелік яких охоплено окремими нормативно-правовіактами. Даному судженню притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.
Ефективна діяльність вітчизняних органівдержавної влади спрямовується на цілеспрямоване утвердження різних за своєюсуттю людських цінностей. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство,материнство й батьківство, про що передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткийта недвозначний зміст вказаної норми в частині суб’єктного складу найманихпрацівників, яких заборонено залучати до надурочних робіт, має відповідніроз’яснення в іншому законі. Як це розуміти?
Національним законодавством передбаченобезпосередні вказівки про те, що окремих працівників працедавець не можезалучати до надурочних робіт. Зокрема у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 63, а такожч. 1 ст. 176 КЗпП України, одними з таких трудівників є вагітні жінки.
Таким чином, національне законодавствозабороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю єаморальними і/чи протиправними. Наприклад, вищезазначений учасник трудовихвідносин не може застосувати надурочні роботи до відповідних працівників, однимиз яких в свою чергу є жінки, що перебувають в стані вагітності.
