Кому, чому і як треба і не треба вчити підприємців

Виходячи з нинішніх реалій, стратегією України є відродження індустріально-аграрної держави та її подальший сталий розвиток з орієнтацією на розвиток СМБ...

Кілька десятків років тому людство прийняло Концепцію сталого розвитку (КСР) із 17 основними напрямками, чітко визначеними їхніми індикаторами. Переважна більшість країн світу прийняла в рамках загальної КСР свої НАЦІОНАЛЬНІ Концепції сталого розвитку, які схвалені народом і лягли в основу їхньої стратегії розвитку та національної ідеї. Україна все ще не прийняла національної КСР, що може перешкодити її подальшій інтеграції до Європейської спільноти та НАТО. Водночас, Україна кілька років тому прийняла за основу розвитку країни концепцію відродження індустріально - аграрної держави на основі поєднання великого бізнесу на базі потужних олігархічних підприємств із товаропродуктивним середнім та малим бізнесом (СМБ) із використанням переважно вітчизняних підприємців.

Виходячи з нинішніх реалій, стратегією України є відродження індустріально-аграрної держави та її подальший сталий розвиток з орієнтацією на розвиток СМБ з використанням наступних тактичних прийомів, засобів та методів: використання високого інноваційного потенціалу та ринкових механізмів управління на основі синергетичного та кластерного підходів,  технологічного бізнесу, цифровізації та сучасних інформаційних технологій.При цьому головними тактичними прийомами є такі:

- Реіндустріалізація країни,

- Реінтелектуалізація населення та навчання підприємців,

- Удосконалення державного устрою та системи управління державою та громадами. 

У мене ніколи на всіх етапах життя не було вчителів. Хіба що, мій батько, на мій, і не тільки мій погляд, видатний вчитель, який створив одну з перших в Україні політехнічних шкіл, прищепив мені любов до молоді і я несподівано прийшов до поєднання моєї виробничої діяльності з роботою в університетах. І був ще один учитель, якого я ніколи не бачив і з яким ніколи навіть не розмовляв. Це був американський бізнесмен, СЕО Американського центру економічних ініціатив Leland Cole, який останніми роками свого життя присвятив розвитку українського СМБ, вклав у це душу, багато сил та фінансових коштів. Він встиг допомогти створити кілька підприємств СМБ у Харкові та навчити для цього багато підприємців своїми методами, переважно, навчанням на реальних об'єктах та стажуванням перспективних для бізнесу молодих підприємців у США.

Вже так сталося, що я взяв досить активну участь в одному з його головних та успішних проектів, порталі  www.ukrainebiz.com. На жаль, він недавно закритий після його смерті. У цьому Інтернет-порталі він доручив мені створити і вести одну з головних його частин - "Technical proposals", до якої я підбирав, готував в американському діловому стилі інформацію про українські перспективні інноваційні розробки англійською мовою. Ця робота виявилася досить результативною, а для мене не просто цікавою, а й чудовою школою, після якої потяг до роботи в галузі СМБ залишився у мене назавжди. Може,  саме розвиваючи підходи Leland Cole, я приблизно 10 років тому створив уперше в нашій країні науково-освітній Інтернет-портал “Інноваційний технологічний бізнес” (www.invest.ho.ua) .

Цей пост присвячений  наведеному вище другому тактичному прийому стратегії  -Реінтелектуалізація населення та навчання підприємців, в якому я зможу перейти до суті цього мого заключного посту для двох циклів статей у моєму  блозі https://blog.liga.net/user/vzadorskiy/profile): "Війна інтелектів" та "Відродження та сталий розвиток України". Допоможе мені те, що  Міністерство освіти і науки  запропонувало обговорити візію освіти та науки України, яка "відбиватиме цілі та принципи, прагнення та надії". На жаль, не дуже зрозуміло чиї цілі, принципи, прагнення, надії маються на увазі в цій візії. Справді:

1, Візія написана з позиції освіта для освіти, а наука для науки. Немає слів про те, що людство вже давно прийняло концепцію сталого розвитку (КСР), вивчило її (згадайте хоча б  ООНівське 10-річчя вивчення цієї концепції у всіх країнах світу, практично ігнороване нашою країною), у всіх країнах розробили національні концепції сталого розвитку, яка так і не з'явилася в нашій країні. індикатори розвитку, за якими сьогодні експертні організації перевіряють готовність країн до вступу до НАТО та Європейського співтовариства. Кілька років тому довелося і мені, як експерту,  брати участь у таких експертизах у 10-річній науковій програмі НАТО "Наука для миру та безпеки".

2. Якщо наша країна вже стільки років перебуває в ринковій економіці, то вища школа повинна враховувати це при підготовці кадрів для галузей економіки, які вона обслуговує. Чи вона готує кадри лише для самої себе, для потреб своїх та науки? Добре згадали б освітні чиновники, що ще недавно наші інженери проводили індустріалізацію країни і були одними з найрозвиненіших фахівців, які працювали на вітчизняних та зарубіжних підприємствах.

3. Коли розглядають питання освіти, завжди говорять про взаємодію не двох, а принаймні трьох учасників – освіти, науки та промисловості та обов'язково враховують їхній синергетичний прямий та зворотний вплив у цьому кластері один на одного. Навряд чи сучасним можна назвати бажання готувати фахівців "взагалі" невідомо для кого, для якого профілю підприємства, дослідницького інституту або, нарешті, для середнього та малого бізнесу, про пріоритет якого приймалося багато рішень нашою владою, і, на жаль, відомості про організацію підготовки кадрів для якого важко знайти у візії.

4. Можливо, настав час замислюватися про те, що в ринковій економіці будь-який товар повинен мати свою вартість і ціну, пов'язані з його якістю. Форми оплати праці ВНЗ з навчання можуть бути різними – замовлення спеціаліста та оплата його в кредит, виплата вартості освіти студентом після закінчення ВНЗ із її утриманням з  його заробітної плати або його замовником тощо. Але кадри не можуть діставатися безкоштовно насамперед для зарубіжних фахівців або власників приватних підприємств. Відрахування за навчання мають бути, мабуть, навіть для фахівців, які зуміли організувати свій бізнес.

5.Можливо, слід розвивати індивідуальне замовлення та ф'ючерсну оплату фахівців роботодавцями та коригування вузівських навчальних планів з урахуванням їх побажань та планів розвитку та повернутися до державного розподілу випускників. Лише такий ринковий підхід забезпечення кваліфікованими кадрами промисловості зніме питання фінансування державних інститутів. Адже немає сьогодні такої проблеми у наших приватних вузів, що розплодилися!

6. Складається враження, що МОНУ просто упивається своєю незалежністю. чекають, що ця візія "допоможе створити освітню систему, яка враховуватиме виклики та використовуватиме наші можливості". Тільки не треба науково орієнтованому навчанню та науці "йти пліч-о-пліч" з науковим прогресом, і не слід науці та системі освіти тільки "орієнтуватися на нові наукові результати, винаходи та відкриття, використовувати їх в освітньому процесі". Не слід лише підтримувати “інтелектуальну творчість з орієнтиром на прикладний результат”. Не слід також орієнтуватися на роль спостерігача, а бути учасником, головним виконавцем і навіть організатором всього комплексу робіт із забезпечення науково-технічного прогресу нашої країни. Адже, якщо згадати про стару термінологію, то наука та освіта повинні бути не частиною середовища, не спостерігачем за зусиллями країни щодо забезпечення сталого розвитку та за виробничими відносинами при цьому, а очолити та  стати основною продуктивною силою, що забезпечує наш розвиток.

7. При цьому системі освіти і науки України добре б зосередитися не тільки на "розвитку громадян як конкурентоспроможних на світовому рівні, інтеграції в європейський освітній та науковий простір, а також забезпеченні інклюзивності та доступності освіти для всього населення" (це далеко не першочергові завдання!), а на забезпеченні сталого розвитку країни.

Таким чином, прийнята владою концепція розвитку країни, що відображена у запропонованій МОНУ візії майбутньої освіти та науки України, не враховує прийняту всім світом стратегію та тактику КСР і потребує серйозного переосмислення. Наприклад, необхідність та напрям реформи вищої школи зводять до запозичення у бізнесу процесів ліквідації (ламати не будувати!), злиття чи поглинання наукових та освітніх підприємств.Через таке дещо дивне бачення МОНУ ролі науки та освіти поки що їх реформування зводиться до того, що 21 липня 2023 р. Кабінет міністрів ухвалив розпорядження «Про реорганізацію державних вищих навчальних закладів «Український державний хіміко-технологічний університет» та «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури». А, може, целісоподібніше та своєчасно було б реалізувати їхнє синергетичне поєднання у науково-освітньо-виробничі об'єднання з інституціями НАНУ, що залишилися від тотального знищення та знаходяться в тому ж місті, галузевими НДІ та ДІПРО, що дозволить забезпечити їх раціональне використання для забезпечення науково-технічного прогресу та сталого розвитку країни.  Докладно мої конкретні пропозиції викладені у кількох десятках статей, початок публікацій яких ще у лютому 2020 р., на жаль, обійдених увагою влади..

Для керівників та менеджерів управлінської ланки малого та середнього бізнесу, які хочуть розробити стратегію управління ризиками та стійкості для власного бізнесу, запропонована та вже давно працює в рамках регіону Дніпра навчальна програма «Стале та стійке підприємництво». Грантовий навчально-консультаційний проект для бізнесу «Стале та стійке підприємництво» (за методикою SURE) здійснюється в рамках програми міжнародного співробітництва EU4 Business: відновлення, конкурентоспроможність та інтернаціоналізація СМБ», що спільно фінансується Європейським Союзом та урядом Німеччини та реалізується німецькою федеральною компанією  GIZ  GmbH. Програма спрямована на підтримку економічної стійкості, відновлення та зростання України, створення найкращих умов для розвитку українських малих та середніх підприємств (МСП), а також підтримку інновацій та експорту.  EU4 Business – ініціатива Європейського Союзу, яка допомагає малим та середнім підприємствам у країнах Східного партнерства.

Не варто враховувати, що вже в назві програми викликає сумнів така "олія олійна", як назва програми, яка в перекладі з української мови на російську популярним словником Google та й іншими словниками звучить "Стійке та стійке підприємництво". Мабуть, на думку авторів програми, не дуже знайомих із програмою сталого розвитку, використання синонімів у такій важливій програмі цілком виправдане. Але є й інші серйозніші питання для керівників Торгово-промислової палати Дніпра, які стоять біля джерел цієї програми.

Просто шокує перша фраза програми "Програма не підходить бізнесам, які призупинили свою діяльність або перебувають на етапі виживання". Адже. якщо подивитися саму програму, то вона може бути цікава і допомогти саме для підприємців, які тільки починають роботу або невдах, які завершують свій провальний проект.

Виявляється, що всього за 12 ефективних годин можна пройти всю навчальну програму «Стійке та стійке підприємництво» (принаймні одну з найважливіших її частин – управління ризиками). Але для того, щоб керувати ризиками, треба спочатку правильно створити підприємство СМБ, під час роботи якого можуть виникнути ці ризики. А тут знати потрібно чимало. Далеко не повний набір знань і умінь підприємців під час створення СМБ фактично є основою наведеної мною неодноразово, та й на початку цієї статті формули стратегії та тактики (простіше, дорожньої карти) СМБ. Повторюю список галузей знань, необхідних підприємцю, ще раз:  синергія, кластерний підхід, системний аналіз, інноваційна інженерія, проектний менеджмент та маркетинг, технологічний бізнес, цифровізація, інформаційні технології.    Передбачаю переляк майбутніх підприємців – невже все це потрібно знати, щоб стати підприємцем? Звідки тоді ми маємо так багато підприємців, які вже досить успішно працюють? Заспокою. По-перше, різні бувають підприємці. Найбільше у нас комерсантів, які торгують не лише в магазинах, а й на ринках та у підворіттях. Багато - також "послужливих" підприємці, причому їхні послуги дуже різноманітні. Але дуже мало поки що підприємців – товаровиробників, які найбільше потрібні країні для її відродження та сталого розвитку. А по-друге, підприємцеві цього потрібного типу важко, практично неможливо і не потрібно одному освоювати всі ці премудрості. Як кажуть - "важко одному, один не воїн". Тому і прийнятий у світі кластерний підхід при створенні та діяльності СМБ,

Щоправда, програма ТПП передбачає, що "близько 200 бізнесів отримають індивідуальні консультації та менторинг щодо розробки стратегії стійкості бізнесу". І ось тут постає питання: звідки з'являться ці самі консультанти і ментори, якщо Leland Cole казав, що найстрашніша   проблема підприємців  України –їх  дрімуче невігластво, а вища школа зараз практично їх не готує, тому що в ній працює сьогодні молоде зелене покоління, доки не здатне зробити це, бо часто просто незнайоме з виробництвом, зокрема з СМБ. Ось чому використання кластерного підходу до СМБ поки що досить проблематичне.

Виникає також питання, чому виконавці цього проекту в ТПП хочуть мати справу лише з керівниками та менеджерами управлінської ланки малого та середнього бізнесу. Адже тільки трудящі, справжні підприємці зазвичай привносять інноваційне наповнення бізнесу, без якого СМБ є безуспішним. Ось їм потрібно насамперед адресувати запропоновану програму ТПП.

Викликає деяке подив зміст багатьох пропонованих модулів програми. Наприклад, при ознайомленні із змістом 1 модуля одночасно виникає питання, проти чого стійкість і до чого адаптуватися бізнесу, що це за стратегія адаптації (працювати треба, а не адаптуватися невідомо до чого). Або у другому модулі: чиї це критичні бізнес-функції та пріоритети бізнесу та що це за ланцюги з'явилися у вартості. І, врешті-решт, навіщо успішному підприємству СМБ оцінювати максимально допустимий період (незрозуміло чого, можливо, часу, що залишився до повного закриття компанії). Втім, можна просто вирішити, що це гра термінами, які часто-густо є результатом невдалого перекладу зарубіжної літератури, якою неміряно ще з часів Дейла Карнегі, із серії “як стати успішним і щасливим”.

Дивує ще одна претензія творців програми – "Не менше 200 бізнесів отримають індивідуальні консультації та менторинг щодо розробки стратегії стійкості бізнесу". Якщо це написано всерйоз, то чи є у ТПП для цього досить кваліфіковані фахівці, які мають хоч якийсь ОСОБИСТИЙ досвід підприємницької роботи. І скільки для консудьтування 200 бізнесів потрібно реально часу, якщо насправді це робити, та ще й індивідуально.

А тепер найважливіше у цьому розділі статті. Читаємо в Google, що “Торгово-промислова палата України (ТПП України) – недержавна неприбуткова самоврядна організація, яка на добровільних засадах об'єднує юридичних осіб та громадян України, зареєстрованих як підприємці, а також їх об'єднання”. Мета ТПП – "розвинений та конкурентоспроможний на світових ринках український бізнес". Є у ТПП свій Закон «Про торгово-промислові палати в Україні», 25 регіональних ТПП, що об'єднують у своїх лавах близько 8 тис. членів. І вже не 200, а понад 1000 представників бізнесу з усіх куточків нашої країни щодня отримують професійні консультації та допомогу експертів торгово-промислових палат у найрізноманітніших напрямках.

І ось тут є одна лінгвістична тонкість. У всіх документах про ТПП записано, що вона веде "розвинений і конкурентоспроможний на світових ринках український бізнес", а не тільки сприяє, консультує, надає будь-які послуги бізнесу і всіляко допомагає йому. Так, консалтинг - це теж вид бізнесу, але не товаровиробника. Це зовсім різні види діяльності і оплачуються вони зазвичай з різних джерел і в різних розмірах. Адже ТПП України має своїх 70 представників у 56 країнах світу, підписану 174 міжнародними угодами про співпрацю з іноземними партнерськими організаціями, виступає засновником та координатором 45 двосторонніх ділових рад. Ось звідки серед джерел коштів виникають у ТПП настільки у великій кількості різні благодійні фонди. Поки що не зовсім зрозуміло, хто і як контролює фінансову діяльність як донорів, так і акцепторів. Так чи інакше, але, найчастіше, джерелом всіх інвестицій таких організацій, як ТПП, є бюджети різних країн, проте посередники лише є передатними ланками. Чи цими питаннями займаються наші антикорупційні органи ? Якою є результативність цієї роботи, чи є вже результати у розвитку економіки країни, який начебто забезпечать СМБ?

Наприклад, однією з найпоширеніших ще нещодавно форм роботи ТПП є організація семінарів, конференцій, виставок в Україні та за кордоном. У зв'язку з приходом у життя сучасних інформаційних технологій з кожним роком зменшується інтерес до цієї форми роботи з обміну інформацією. Якось автор був на одній Всесвітній промисловій виставці (за пам'яттю у Бірмінгемі, в Англії). Велика виставка відбувалася  на стадіоні. Здивувало, що на ній майже не було відвідувачів. Запитав на кількох стендах, у чому причина. Відповідь була одна – Інтернет, можливість отримання інформації безпосередньо особами, яких вона цікавить, а не на виставках, де вкрай рідко бувають творці чи безпосередні учасники створення інноваційних рішень. Практично перестали витрачати чималі гроші на організацію виставок і в нашому регіоні. Мабуть, для розвитку інноваційного товаропродуктивного середнього та малого бізнесу доведеться використовувати нові, а може, і згадати про відомі давно ефективні форми організації підприємницької діяльності. Однією з останніх, безперечно, є створення інноваційних кластерів, про що я неодноразово писав, особливо останнім часом.

Якщо читач дочитав посаду до цього місця, то він, як часто буває в моєму блозі, отримає в нагороду ідею, навіть чернетку стартапу, головними дійовими особами в якому будуть ті, яким присвячена в нашому випадку дана стаття про навчання підприємців – головних дійових осіб стартапу. Отже, пропонується створити регіональний науково-виробничий кластер Інноваційного технологічного бізнесу інтегруванням, якщо хочете, синергетичним об'єднанням   Українського державного університету науки та технології з Дніпропетровською торгово-промисловою палатою та обраними нею виконавцями, Міністерством освіти і науки України та Науково-освітнім Інтернет-порталом "Інноваційний технологічний бізнес."

Розподіл функцій та завдань  Регіональний кластер Інноваційного технологічного бізнесу може  бути таким :

 Український державний університет науки та технології– головна організація у кластері, відкриття підготовки фахівців зі спеціальностей підприємець, проектний менеджер, інноваційний технологічний бізнес у 4 університетах, що входять до складу об'єднаного університету, проведення  виставки – ярмарку  стартапів з антивоєнної тематики, оформлення документації з метою забезпечення захисту прав на інтелектуальну власність, надання на безоплатній основі аудиторій, обладнаних демонстраційною технікою,  для семінарів та тренінгів, які проводяться учасниками кластера, створення студентських бізнес-інкубаторів ув профілюючих кафедрах об'єднання університетів з підприємницької тематики, розробляти нові стартами.

Міністерство освіти та науки України- надання фінансової та методичної допомоги в організації Регіонального кластера технологічного бізнесу, організація міжнародних контактів співробітників кластера з метою оптимізації процесів навчання, організація взаємодії кластера з навчальними та науково-дослідними організаціями, тиражування досвіду кластера в інших регіонах, сприяння їх залученню до концепції сталого розвитку України.

Дніпропетровська торгово-промислова палата– робота зі спонсорами, інвесторами, донатерами, бізнес – ангелами, державними та громадськими організаціями з питань фінансування стартапів, які виконуються кластерами, тиражування його робіт в інших країнах,допомогу підприємцям у проведенні торгово-економічних операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, сприяють розвитку експорту українських товарів та послуг, консультації з питань зовнішньої торгівлі та оцінки ринків, проводять незалежна експертиза товарів, - ліцензійні послуги, ділова та юридична інформація, організація семінарів, конференцій, виставок в Україні та за кордоном,  проведення за необхідністю очних та дистанційних  консультацій та тренінгів  для підприємців.

Науково-освітній Інтернет-портал "Інноваційний технологічний бізнес" -забезпечення можливості читання всіх матеріалів порталу, включаючи монографії, українською мовою, розробка стартапів,  участь в організації та проведенні ярмарку стартапів з антивоєнної тематики, розробка методичних посібників та інших  матеріалів для навчання,  проектів нових стартапів за тематикою кластерів, організація дистанційного  навчання підприємців - конструктивним способам оптимізації промислових стартапів, проведення навчання  системно – синергетичній методиці   винахідництва та  інформаційний сервіс з тематики виконуваних  стартапів, створення бібліотеки  з  розвитку творчих здібностей та винахідництва підприємця.

Ми готові до обговорення цих та інших пропозицій щодо підготовки кваліфікованих підприємців та розробки проектів відродження та сталого розвитку нашої України.